«Російська федерація повинна негайно призупинити спеціальну військову операцію, розпочату
24 лютого 2022року», - заявила Джоан Е. Доног’ю, президентка суду, дивлячись прямо в камеру під час прямої трансляції засідання з Палацу Миру в Гаазі.
У своєму рішенні, винесеному 16 березня, 13 голосів проти 2, Міжнародний суд ООН задовольнив запит України про стримувальні заходи, про які вона просила через три дні після того, як російській збройні сили почали своє масштабне вторгнення в країну. Київ заявив, що росія порушила Конвенцію про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, відому як Конвенція про геноцид, несправедливо звинувативши Україну у геноциді проти російськомовних мешканців східної частини країни.
Український президент Володим Зеленський одразу ж привітав це рішення в своєму Твіттері. «Україна здобула повну перемогу у справі проти росії в Міжнародному суді ООН», - написав він. Його правова група в Гаазі також була задоволена результатом. «Це перемога для міжнародного права й українського народу», - заявила пресі Оксана Золотарьова, український міністр закордонних справ зі сходів Палацу Миру.
ПОСИЛАННЯ НА КОНВЕНЦІЮ ПРО ГЕНОЦИД
Україна звернулась до Суду з проханням вжити низку заходів з метою придушити конфлікт. Київ хотів, щоб росія припинила своє вторгнення, уникала будь-яких дій, які можуть призвести до ескалації конфлікту та регулярно інформувала про це Суд.
Зрештою, Суд зобов'язав росію зробити дві речі: негайно призупинити військові операції і забезпечити, щоб її військові підрозділи або будь-які інші підрозділи чи особи, яких вона контролює, вжили заходів для того, щоб не ескалувати конфлікт. В якості третього заходу, Суд також попросив дві країни утриматись від будь-яких дій, які можуть призвести до ескалації конфлікту. Суд не додав до рішення вимогу України про регулярні звіти до Суду. «Заходи не обов’язково повинні бути ідентичними до тих, що вимагали від початку», - заявила суддя Доног’ю.
Україна не стверджує, що росія чинить геноцид проти українців. Вона, скоріш, стверджує, що росія збрехала, виправдовуючи своє вторгнення, і що цим вчинком, остання порушила Конвенцію про геноцид. «Брехня – це заява російської федерації про геноцид в Україні. Її наслідки – це неспровокований напад, міста в облозі, цивільні під вогнем, гуманітарна катастрофа і біженці, які намагаються врятувати своє життя», - заявив на минулому тижні під час конференції в Суді Давід Зіонц, член української правової групи.
Хоча злочин агресії – відверте вторгнення в іншу країну – заборонений Статутом Об'єднаних націй, ні росія, ні Україна не підписували декларації про надання Суду такої юрисдикції. Тому Україна повинна була знайти інший шлях для подання справи до суду в Гаазі. Конвенція про геноцид, створена у відповідь на жахи Голокосту, забороняє геноцид. Вона підписана 152 країнами, включаючи росію й Україну.
СИМВОЛІЧНА ПЕРЕМОГА
Минулого тижня росія бойкотувала слухання щодо запиту про стримувальні заходи, стверджуючи, що скарга України несерйозна. Посол росії у Нідерландах, Олександр Шульгін, повідомив суд, що «його уряд не має наміру брати участь в усному слуханні». Представник України, Антон Кориневич, заявив, що відсутність росії є показовою. «Той факт, що крісла росії порожні, дуже красномовний. Вони не тут, не в Суді: вони на полі бою ведуть агресивну війну проти моєї країни», - заявив він в Суді в своїй вступній заяві минулого тижня.
Згодом москва надала письмові аргументи, стверджуючи, що Суд не мав юрисдикції в цій справі. Але Суд уточнив, що на цьому етапі, «йому не потрібно остаточно гарантувати, що він має належну юрисдикцію в тому, що стосується суті справи». Рішення від 16 березня відкриває двері для подальших судових позовів. На запитання, чи розглядає Україна інші варіанти подання скарг на дії росії до Міжнародного суду ООН, Золотарьова відмовляється від спекуляцій. «Ми не хочемо розкривати весь наш план», - каже вона.
Мало хто вважає, що москва підкориться рішенню Міжнародного суду ООН. Україна заявила, що дає росії 24 години на виконання рішення Суду, Президент Зеленський також закликав росію це зробити. «Росія повинна негайно виконати рішення Суду. Ігнорування рішення ще більше ізолює Росію», - написав він в своєму Твіттері.
Суд немає жодного механізму виконання його рішень. Він може направити країни, які відмовились виконувати його рішень, до Ради безпеки Об’єднаних націй, в якій росія є постійним членом і, без сумніву, буде використовувати своє право вето на будь-які дії проти неї.
«МИ ВЕДЕМО ПРАВОВУ ВІЙНУ»
В своїй постанові Міжнародний суд ООН заявив, що «добре усвідомлює масштаби гуманітарної трагедії, що розгортається в Україні, і має серйозні занепокоєння щодо жертв і людських страждань. Суд глибоко стурбований застосуванням сили російської федерації в Україні, що порушує дуже серйозні питання міжнародного права».
Протестувальники, що зібрались біля Суду з українськими прапорами і транспарантами з написом «Зупинити путіна», задоволені, що Суд виніс рішення проти росії. «Це Суд ООН і він каже, що путін повинен зупинитись. Це дуже важливо», - каже українка, яка не хоче назватись. Вона живе неподалік і прийшла сюди зі своїми двома сусідами, щоб висловити свою підтримку.
Судовий позов України до Міжнародного суду ООН є частиною більш широкої стратегії. Два тижні тому Європейський суд з прав людини ухвалив низку подібних заходів проти росії після того, як Україна подала скаргу до цього суду в Страсбурзі. (відтоді москва тільки посилила свої напади проти сусіда). «Ми ведемо правову війну, росія ж просто веде війну», - минулого тижня заявив журналістам перед слуханням в Суді представник України Кориневич. З тих пір Рада Європи, контролюючий орган Міжнародного суду з прав людини, виключила росію, посилаючись на вторгнення як на доказ того, що москва більше не бере участі в міжнародному правовому порядку.
В середу, незадовго до оголошення рішення, прокурор Міжнародного кримінального суду приїхав в Україну з несподіваним візитом до Зеленського. Двоє чоловіків віртуально зустрічались, щоб обговорити щоб обговорити триваюче розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людства в Україні. «Я радий, що під час мого візиту до країни відбувся важливий обмін з Президентом. Ми домовились, що необхідно докласти всі зусилля, щоб забезпечити дотримання міжнародного гуманітарного права і захистити цивільне населення», - зазначив в своєму комюніке після зустрічі прокурор Карім Хан.
Міжнародний кримінальний суд, єдиний в світі постійно діючий кримінальний суд за подібними справами, розпочав розслідування 2 березня після 8 років «попереднього розслідування», в ході якого він не вжив жодних засобів. Протягом кількох днів після вторгнення 41 країна, що є рекордом, підтримала суд.
КОНВЕНЦІЯ ПРО ГЕНОЦИД, ВИТЛУМАЧЕНА НАВИВОРІТ
Зазначаючи, що Україна вважає, що «Російська Федерація змінила значення Конвенції про геноцид, неправдиво звинувачуючи останню в геноциді з метою вчинення дій, які є серйозними порушеннями прав мільйонів людей по всій Україні», судді Міжнародного суду ООН зазначають, що «з 2014 року різні державні органи та високопоставлені представники росії посилалися в офіційних заявах щодо вчинення Україною актів геноциду в Луганській та Донецькій областях. Суд, зокрема, зауважує, що слідчий комітет російської федерації — офіційний державний орган — з 2014 року порушив кримінальні провадження проти вищих українських посадовців, які за нібито вчиняли акти геноциду проти російськомовного населення, що проживає у зазначених вище регіонах, і цим порушили Конвенцію 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього». Суд продовжує: «У своїй промові від 24 лютого 2022 року президент російської федерації (...) уточнив, що спецоперація мала на «меті» «захист тих, хто протягом восьми років [пережив] обурення по відношенню до київського режиму та організований ним геноцид». Він додав, що Російська Федерація має покласти край «геноциду», вчиненому проти мільйонів людей, і що вона притягне до відповідальності винних у багатьох кривавих злочинах, скоєних проти мирного населення, в тому числі громадян росії. »
У постанові суддів зазначено, що Міжнародний Суд ООН «не має доказів на підтримку звинувачень російської федерації про скоєний геноцид на території України. Крім того, сумнівним є те, що Конвенція, з огляду на її предмет і мету, дозволяє одностороннє застосування сили однією стороною на території іншої держави з метою запобігання або покарання за геноцид. За цих обставин Суд вважає, що Україна має правдоподібне право не бути об’єктом військових дій російської федерації з метою запобігання та покарання за ймовірний геноцид на території України».
«Подання росії досить цікаве», – коментує Мелані О'Браєн, професорка права в Університеті Західної Австралії та експерт з Конвенції про геноцид. За її словами, аргументи Росії спрямовані більше на російське суспільство, ніж на переконання суддів у своїй позиції.
РОСІЙСЬКИЙ ТА КИТАЙСЬКИЙ СУДДІ ГОЛОСУЮТЬ ПРОТИ
Тим не менш, більш уважне читання окремих особливих думок, доданих до постанови Міжнародного суду ООН, дає більш складне уявлення про дебати в Суді та про те, який вплив може мати політична сприйнятливість суддів.
Російський та китайський судді проголосували проти двох основних заходів. Російський суддя Кирило Геворгян, який є також віце-президентом Суду, заявляє, що Міжнародний суд ООН на має належної для цієї справи юрисдикції. «Зрозуміло, що суперечливе питання, яке Україна прагне винести до Суду, насправді стосується застосування сили російською федерацією на території України. Однак застосування сили не регулюється Конвенцією про геноцид і саме по собі не є актом геноциду», – написав він у заяві.
Китайська суддя Сюе Ханьцінь також схильна демонструвати балансування Китаю у війні в Україні. «Повністю підтримуючи заклик до негайного припинення військових дій в Україні з метою відновлення миру, як в країні, так і в регіоні, я залишаю за собою свою позицію щодо перших двох стримувальних заходів, зазначених у цій постанові. (…) Ще важливіше то, що, враховуючи складні обставини, які спричинив спір між Україною та російською федерацією, заходи, які має вжити лише російська федерація, не сприятимуть розв’язанню конфліктної кризи в Україні. Суд, на мій погляд, повинен бути обережним, задовольняючи клопотання України та уникати розгляду справи по суті. (...) Твердження України про те, що звинувачення російської федерації про геноцид проти України є лише «виправданням для протиправної агресії росії», ставить під сумнів, що справді йдеться про справу про геноцид».
За її словами, «твердження України (...) ґрунтується на помилковому тлумаченні позиції російської федерації щодо її військових дій. Документ, поданий російською федерацією до Суду, показує, що правовими підставами, на які вона посилається для своїх військових операцій, є стаття 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй про самооборону та міжнародне звичаєве право. (…) Хоча в своїх офіційних заявах російська федерація посилається на нібито акти геноциду, скоєні в українських областях Луганщини та Донецька, виявляється, що питання про нібито геноцид є не лише одним із аспектів більш широкої політичної проблеми між цими двома держави, який можна розглядати окремо, або самою причиною початку військових дій російської федерації проти України, як стверджує Україна; це невід'ємна частина спору між російською федерацією та Україною з питання безпеки в регіоні». Відповідно, китайський суддя заявляє, що немає правдоподібних правових підстав для претензій України згідно з Конвенцією про геноцид.
«Це не перший випадок, коли Суд стикається з трагічною ситуацією, спричиненою застосуванням сили», – продовжив суддя Сюе. «Ця постанова, на мій великий жаль, вирішує суть справи (...). Більше того, в контексті збройного конфлікту виникає питання, як ці запобіжні заходи можуть бути корисно та ефективно реалізовані однією стороною конфлікту. »
Схоже, що російські та китайські судді погодилися проголосувати за третій захід – утриматися від будь-яких дій, які можуть ескалувати або поширити конфлікт, або ж ускладнити його вирішення – зокрема, оскільки він стосується як росії, так і України.
НАТО ЗАЛУЧАЄТЬСЯ ДО ДЕБАТІВ
Марокканський суддя Мохамед Беннуна проголосував за цю постанову, оскільки «у цій трагічній ситуації, коли український народ зазнає жахливих страждань, я змушений був приєднатися до заклику Міжнародного суду припинити війну». Але він швидко додає, що «не переконаний, що Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була розроблена, а потім прийнята в 1948 році, щоб дозволити звертатись до Суду такій країні, як Україна, стосовно звинувачень у геноциді, висунутих проти неї іншою країною, наприклад, російською федерацією, навіть якщо ці звинувачення слугували б приводом для незаконного застосування сили». За його словами, «Суд явно не зміг» встановити, що тут застосовується будь-яке з положень Конвенції про геноцид.
Він також критикує те, що він вважає відхиленням у застосуванні права, посилаючись на втручання НАТО в Косово в 1999 році, а також у Лівії в 2011 році. «Сили НАТО відійшли від своєї початкової місії, сприяючи зміні режиму в цій країні», – написав він. За його словами, справа, порушена Сербією в 1999 році проти бомбардувань НАТО в Косово, була «близькою до цієї справи, оскільки в обох випадках позивач посилався на Конвенцію про геноцид в контексті незаконного застосування сили відповідачем». Він зазначає, що тоді Міжнародний суд ООН вирішив, що він не має юрисдикції. Як зазначила його китайська колегжанка, суддя Беннуна нагадує, що «при будь-якому стані справ держави залишаються відповідальними за дії, які суперечать міжнародному праву, включаючи гуманітарне право, що їм приписують». Але «факт штучного пов’язування спору про незаконне застосування сили з Конвенцією про геноцид є далеким від посилення цього тексту. »
Німецький суддя Георг Нольте прагне зазначити, що він не погоджується з аргументом, що югославська справа 1999 року була подібною. У тій справі «ні держава-обвинувач [Сербія, тоді відома як Федеральна Республіка Югославія], ні держави-відповідачі [НАТО] не заявили перед Судом, що застосування сили державами-відповідачами мало на меті запобігти можливому геноциду. У цій справі, навпаки, російська федерація висунула звинувачення в нібито скоєному Україною геноциді і стверджувала, що її «спеціальна військова операція» була спрямована на запобігання геноциду. (…) Предметом заяви Федеральної Республіки Югославії в 1999 році було дізнатися, чи було «геноцидом» застосування сили державами, що втручалися. Навпаки, у цій справі предметом заяви полягає в питанні, чи відповідають Конвенції про геноцид твердження про скоєння геноциду та військові операції, здійснені з метою запобігання геноциду та покарання. Дійсно, у 1999 році деякі держави-відповідачі були близькі до того, щоб виправдати своє застосування сили, заявивши, що їхні дії були здійснені з наміром запобігти геноциду, і що деякі з їхніх представників звинувачували в геноциді в цьому контексті. Однак такі обґрунтування не були метою військових операцій держав-відповідачів, і ця мета не сприймалася як така державою-обвинувачем».
Крім юридичного спору, він не забув нагадати деяким учасникам, що Марокко не є членом НАТО, а Німеччина є.
ФРАНЦУЗЬКИЙ СУДДЯ ПРЯМО КИДАЄ ВИКЛИК ПУТІНУ
Ямайський суддя Патрік Робінсон повністю схвалює постанову. Але щодо третього заходу він пише, що, на його думку, «немає виправдання для того, щоб спрямувати цей захід проти України. Його треба спрямовувати виключно проти російської федерації». Він також вважає «прикрим», що четвертий запобіжний захід, якого просила Україна, – щоб Суд зобов’язав російську федерацію «звітувати перед Судом про кроки, вжиті для виконання постанови із зазначенням запобіжних заходів протягом тижня з дати її ухвали, а потім через регулярні проміжки часу, у строки, які встановлюватиме Суд» – не було задоволено. «Враховуючи дуже серйозну ситуацію в Україні, спричинену «спеціальною військовою операцією», Суду було б вигідно розглядати періодичні звіти росії про виконання нею запобіжних заходів і видавати відповідні постанови», – пише він.
Ці особисті заяви або окремі думки складені чіткою правовою мовою. Зовсім інакше справа з французьким суддею Івом Доде, якого обрала Україна, оскільки не мала судді в колегії.
Як і суддя Робінсон, суддя Доде заявляє, що «цей захід незагострення спору мав бути спрямований виключно в бік російської федерації, яку, нагадаю, Генеральна Асамблея ООН назвала автором агресії проти України. (…) Тут я хотів би зазначити, що це голосування, що стосується України, в моїх очах позбавлене будь-якого сенсу. Насправді, суперечить дійсності думка про те, що Україна, може «загострити» конфлікт, коли реальність показує, що лише російська федерація продовжує посилювати військові дії і з кожним днем робити їх більш болючими та трагічними для все більшої кількості українців».
Тоді французький суддя в своїй промові без еківоків говорить про долю України. «Героїчна оборона українців, військових і цивільних, відбувається абсолютно незбалансовано в умовах нерівноправного конфлікту, що відзначається численними глибокими порушеннями міжнародного та гуманітарного права лише з одного боку – російській федерації — що має військові засоби, яких позбавлена інша сторона — Україна, тож можливості загострення можуть виходити лише від першої сторони. У поточному конфлікті зрозуміло, що явне загострення конфлікту, який, як ми бачимо розвивається з кожним днем, значною мірою (але не виключно) пов’язане з оволодінням небом російськими ВПС, які можуть бомбити будь-яку ціль на власний розсуд на території України, і їх кількість постійно зростає. Україна руйнується під бомбами і може лише вести оборонну війну та якнайкраще протистояти нападу другої армії світу. Якщо російська військова операція проходить не так гладко, ніж сподівався президент путін, це, безумовно, не тому, що українці загострюють конфлікт чи ризикують це зробити, а просто тому, що вони демонструють мужність і рішучість, якими захоплюється весь світ. Сподіваюся, вони не вважатимуть позицію, яку зайняв Суд, образою своєї мужності, цього, вочевидь, не було на меті. »
А потім він звернувся набагато більш прямо до російського президента. «Нарешті, слід нагадати, що дедалі частіше доводиться оплакувати все більше жертв серед цивільного населення, серед жінок і дітей, жертв невимовної жорстокості голови держави, чиї задуми порушують найбільш базові принципи людства і всієї цивілізації. Українці «хочуть миру, і їхня держава звернулася до Суду, щоб отримати його за допомогою міжнародного права. (…) Громадська думка була поінформована ЗМІ про звернення України до Суду, і багато людей покладали надію на голос міжнародного права, який буде нести Міжнародний суд. Думаю, я можу сподіватись, що ця постанова виправдає їхні законні очікування. До цієї надії я б додав побажання: не можна дорікати президенту путіну в тому, що він охоче посилається на історію росії, а іноді й на період імперії. Сподіваюся, що він пам'ятає ініціативу царя Миколи II щодо скликання в Гаазі в 1899 році першої мирної конференції, наріжного каменю побудови світового порядку з метою миру і мирного вирішення спорів».
