Останнє оновлення карти 03.05.2022р.
«Lawfare» англійською мовою – це поєднання слів law (право або закон) та warefare (війна). Тобто війна за допомогою права або ж, в більш широкому сенсі, «стратегічне використання права суб’єктом міжнародної системи з метою просування справи або отримання переваги над своїми противниками», - за словами французького дослідника Адріена Естева, наведеними у статті газети Ле-Монд (Le Monde) у 2019 році. З 2001 року цей термін став академічним. Сам вираз створив Шарль Дж. Данлеп молодшим, генерал ВПС США у відставці, професор кафедри права в університеті Дьюк, у Північній Каліфорнії. «Lawfare» означає використовувати «право як зброю», - підсумував у 2016 році інший американець, Орде Фелікс Кітрі, колишній перемовник Держдепартаменту з питань нерозповсюдження ядерної зброї, який згодом став професором права в Державному університеті у Феніксі, штат Арізона.
Від моменту вторгнення росії, 24 лютого, Україна не лише неочікувано захищається на воєнному рівні, але і показує надзвичайне володіння таким інструментом, яким є правосуддя, перед лицем агресора. Два міжнародних суди були негайно (ре)активовані – Міжнародний суд ООН та Міжнародний кримінальний суд. А також регіональний суд, Європейський суд з прав людини, системи національного правосуддя (Німеччини, Польщі, трьох країн Балтії, Іспанії, Швеції, Словакії, Швейцарії), і цей список не припиняє рости, або ж органи Об'єднаних Націй, які мають повноваження для розслідування, як наприклад Рада з прав людини. Не слід забувати, звісно, про власні правові засоби, сконцентровані навколо Генерального прокурора України.
Український «law fare» виявився асиметричною війною. Насправді, російська федерація пасе задніх на правовому полі, обираючи політику пустого стільця на слуханні Міжнародного суду ООН, хоча і викладає свої аргументи в письмовій формі. Її, до речі, виключено з членів Ради Європи, установи, з якої походить Європейський суд з прав людини, а також з Ради ООН з прав людини. Що ж стосується Міжнародного кримінального суду, який наразі веде два розслідування щодо війн в Грузії та Україні, росія вважає, що її прокурор «вирішив сприяти антиросійській істерії, яка вирує в США, Евросоюзі та в підконтрольних їм органах».
З кожним з цих правових механізмів, Україна прагне визнання свого одностороннього статусу країни і народу-жертви, і представлення свого ворога винним у серйозних міжнародних злочинах, в злочині агресії також, на який не посилались з часів Другої світової війни, за винятком вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році. Кожен з них має специфічне поле і обмежену юрисдикцію. І саме поєднання всіх цих інструментів, ймовірно, і характеризує судову стратегію України та її підтримки.
Таким чином, подібно до того, як ця війна потрясає світ і хвилює Європу, вона набуває багатогранного правового сенсу, об’єднуючи увесь спектр міжнародних злочинів – воєнні злочини, злочини проти людства, геноцид, злочин агресії – і приводячи в дію всю сучасну систему міжнародного правосуддя. З небувалою в історії швидкістю. Інтерактивна карта видання Justice Info була створена для того, що Ви могли уявити ці ініціативи і зрозуміти суттєві особливості кожної з них.
