Фату Бенсуда пообіцяла, Карім Хан виконав. Перш ніж піти з посади, колишня прокурорка Міжнародного кримінального суду (МКС) зазначила, що вона дасть свої висновки щодо розпочатого нею у 2016 році розслідування російсько-грузинської війни 2008 року. Символічний жест для Бенсуда, яким вона хотіла показати африканцям, що не лише вони потерпають. Вона цього не зробила, переклавши на свого наступника, який 10 березня виконав її обіцянку, тримаючи в голові іншу символічну мету в контексті війни в Україні: показати світові, що МКС не залишається бездіяльним перед лицем порушень міжнародного права росією.
Через Грузію, Хан, очікуючи можливість показати результати розслідування, терміново розпочатого в Україні 2 березня, хоче продемонструвати, що Офіс прокурора не боїться тих, хто виконує накази президента володимира путіна. Тобто через вісім років після звернення до МКС на початку конфлікту на Сході країни, в Криму та на Донбасі у 2014 році. Таким чином, 10 березня, видаючи ордери на арешт трьох колишніх посадовців-сепаратистів з Південної Осетії, території на Півночі Грузії, анексованої де факто москвою у 2008 році – прокурор підкреслив, що його «офіс дійшов під час попереднього розслідування ситуації в Україні висновку щодо подібного способу дій».
ТРИ ПІВДЕННО-ОСЕТИНИ И ОДИН РОСІЙСЬКИЙ ГЕНЕРАЛ (ВЖЕ ПОМЕРЛИЙ)
Таким чином, Грузія так би мовити «проксі», посередник, який дозволяє МКС реагувати на ситуацію в Україні. Так само, як троє південно-осетинських підозрюваних, на яких спрямовує свої дії Суд, також були «проксі» в п’ятиденній війні між Тбілісі і москвою, що призвела до загибелі 850 осіб і примусового переміщення 30 000 грузинів. Три обвинувачуваних у «воєнних злочинах» - Михайло Міндзаєв, Гамлет Гучмазов і Давид Санакоєв – обіймали відповідно посади міністра внутрішніх справ, директора СІЗО і омбудсмена. Четвертий підозрюваний, російський офіцер, який очолював окупаційні війська, генерал В’ячеслав Борисов – згаданий в запиті прокурора. Ключова особа, але яка вже померла.
«Уряд Південної Осетії був особливого роду, він вважався незалежним, але лише росіяни обіймали ключові державні посади», - описує, не називаючи свого імені, колишній грузинський високопосадовець, аналітик служби внутрішньої безпеки, який перебував на посаді під час війни і потім під час мирних перемовин. «Прем’єр міністр приїхав із Сибіру. Міністр безпеки з Білорусії. Міндзаєв родом з Північної Осетії [член російської федерації]. Це був класичний маріонетковий уряд, який представляв, скоріш, росію, ніж місцеве населення. Президент республіки фактично втік, коли почалась війна, а всі держпосадовці були під командуванням російських військ. Борисов займав центральне місце. Хоча він заявляв, що відповідав лише за повітряні сили, він також командував наземними». Інші джерела описують колишнього російського генерала як «фактичного правителя» в перші дні окупації Південної Осетії.
Той самий високопосадовий свідок описує механіку вторгнення: російські війська на першій лінії, потім «допоміжні добровольці», - які складались, до речі, з чеченців, казахів або осетинів, мобілізованих двома-трьома місяцями раніше – виконували брудну роботу, «етнічні чистки». За словами колишнього грузинського високопосадовця, Міндзаєв і Гучмазов одночасно і контролювали, і особисто брали участь у цій «роботі» - безпосередньо в СІЗО південно-осетинської столиці Цхінвалі – і потенційно їх можна впізнати за прямими жертвами. Санакоєв, зі свого боку, вірогідно організовував взяття заручників з метою отримання викупу. Запит прокурора Хана стосується безпосередньо незаконного утримання, поганого поводження, взяття заручників і «подальшого незаконного переміщення грузинських мирних жителів в контексті окупації російською федерацією», що вважаються воєнними злочинами.
МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД – «СЛУХНЯНИЙ ІНСТРУМЕНТ ЗАХОДУ»
Москва, через прес-секретаря міністерства закордонних справ Марію Захарову, різко відреагувала на запит на ордери на арешт південно-осетинських громадян, «які також є громадянами росії». Запит, який вона, звісно, включила до контексту відкриття розслідування МКС щодо ситуації в Україні. «Звичайно, - пише вона, - рішення прокурора мають під собою певні підстави. Він вирішив посприяти антиросійській істериці, що вирує у Сполучених Штатах, в Європейському Союзі і в підконтрольних їм органах. Момент, обраний для видачі ордерів на арешт і вибір звинувачених сторін ясно показали, що МКС завжди був і залишається слухняним інструментом Заходу».
А в Тбілісі, міністерство юстиції, зі свого боку, привітало себе з «новою перемогою» проти росії – після перемоги минулого року в Страсбурзькому Суді.
Тим не менш, в цій Грузії, пульс якої б’ється сильніше, ніж будь-де, в ритмі бомб, що падають на Україну, реакція громадянського суспільства на заяву МКС залишається скептичною, воно далеко від цього. «Це, звісно, добре, - визнає Ніно Цгарейшвілі, спільна директорка Центру з прав людини в Тбілісі, - але безумовно засмучує те, що все займає стільки часу. Це безсиле правосуддя. Правосуддя немає для тих, хто чекав на нього, і для деяких, хто вже помер». Вона скаржиться, що Фонд МКС на користь потерпілих витратив більше року, щоб вибрати собі партнерів. Остаточне рішення очікується протягом найближчих тижнів. Тільки після цього можна запускати програму. «Це дійсно важливо, оскільки це один з небагатьох засобів, яким МКС може надати певну форму допомоги жертвам», - каже Цгарейшвілі.
«КРАЩЕ ПІЗНО, НІЖ НІКОЛИ»
«Краще пізно, ніж ніколи для тисяч грузинських жертв етнічних чисток», - також вважає Паата Гапріндашвілі, директор аналітичного центру Grass, колишній дипломат, який після війни брав участь у засіданнях механізму миру. «Але слідство повинно продовжитись, щоб дістати найвищих посадовців, і в росії також. Грузинська влада сприятливо сприйняла це і пообіцяла підтримку МКС. Але це сприйняття забруднене політичною поляризацією. Цей уряд підтримує Бідзіна Іванішвілі [олігарх, який створив свій статок в росії], і його політика полягає в тому, щоб не провокувати росію, не дратувати її». Це, за його словам, призвело до «промахів», останній з них це неспроможність проявити на офіційному рівні свою солідарність з Україною.
«14 років після війни, три ордери на арешт південно-осетинам – це не блискучий результат», - додає Міріам Джишкаріані, президентка недержавної організації RCT Empathy, яка представляє в МКС шістдесят потерпілих і потенційних свідків. «Якщо б слідство було більш ефективним, воно, певною мірою, могло б стати превентивним для України», - каже вона. Усі троє перебувають під захистом росії. «Воєнні злочини не могли бути вчинені за наказом лише цих трьох посадовців. Вони нічого не представляють, і це означає, що путін має зелене світло для скоєння інших воєнних злочинів і це саме те, що зараз відбувається», - вибухує Джишкаріані. Для неї схожість між Грузією і Україною полягає також в тому, як МКС повільно досягає результатів. І вона «не розуміє чому МКС потребує стільки часу».
У відкритому листі прокурору Хану від 28 березня, коаліція грузинських недержавних організацій, яка співпрацює з МКС, наполегливо просить його «провести розслідування щодо відповідальності політичних та військових високопосадовців російської федерації». Лист піднімає інше дивне питання: відсутність в запиті прокурора відповідальності за злочини проти людства. Звісно, прокурор визнає військовим злочином «незаконне переміщення» грузинів з Південної Осетії. Але він не ширший за злочин «депортації чи примусового переміщення населення», який підпадає під злочин проти людства, включений Бенсуда до попереднього розслідування. До воєнного злочину, зокрема, не входить етнічний вимір злочину. «Влада Грузії та численні міжнародні організації оприлюднили звіти, в яких описується етнічна чистка грузинського населення в Цхінвальському регіоні та інші дії, безпосередньо пов’язані не тільки з вчиненням воєнних злочинів, але й безперервними злочинами проти людства», – зазначають недержавні організації.
«Ми, коаліція, вважаємо, що прокурор мав би розглядати більш високі рівні відповідальності російської армії», - пояснює Тамар Оніані, лідер коаліції з Асосціації молодих адвокатів Грузії Gyla. «Мова йде не лише про проблему між грузинами та сепаратистами», - додає вона.
«НАЦІ» ПРОТИ «КОЦІ»
На проспекті Шота Руставелі, своєрідних «Єлисейських полях» Тбілісі, портрети грузинських бійців, загиблих в Україні, стоять біля Меморіалу пам’яті жертв подій 9 квітня, пам’ятнику демонстрантам, вбитим за Незалежність Грузії у 1989 році. Незважаючи на уряд, який забороняє волонтерам їхати до України, багато грузинів поїхали, одні, щоб стати пліч-о-пліч з українцям зі зброєю в руках, інші, щоб працювати з урядом або ж щоб допомагати біженцям. Демонстрації солідарності проходять на кожній вулиці. Жовто-блакитні прапори майорять на балконах, вітринах бутіків, лацканах пальто. Модний тбілісець скуповує протиковідні маски в національних кольорах Грузії ТА України, які геніально виготовив магазин у шикарному районі Ваке.
Прірва між прозахідною опозицією і проросійським урядом стає все більш глибокою. Деякі прихильники колишнього президента Михайла Саакашвілі – іронічно посилаючись на «денацифікацію путіна» - нагадують, що їх також тут називають «Наці», скорочена форма від Ertiani Natsionaluri Modzraoba (Об’єднаний національний рух). Інший табір «Коці» походить від Kartuliy Otsneba (Грузинська мрія, заснований у 2012 році мільярдером Іванішвілі). Наці підозрюють Коці в тому, що останні хотіли отримати в МКС ордер на арешт Саакашвілі, якого Коці звинувачують у розв’язанні війни 2008 року. Таким чином, Наці відчули полегшення, найгіршого вдалось уникнути. Гаазі сьогодні не цікавий жоден грузин. Але Коці отримали «політичний реванш» - згідно Amnesty International – в інший спосіб: ув’язнивши Саакашвілі під час його першого повернення до країни 1 жовтня 2021 року, і піддавши його низці процесів. Вигнанець кинувся до вовка в пащу. Громадянин України, де він з 2020року керував Національною Радою з реформ. Відтоді український президент Володимир Зеленський даремно просив, щоб чорна кавказька тваринка путіна могла повернутись до Києва.
"International organizations can't understand"
David Beritashvili is a convinced Natsi. A biologist by training, he lived in Russia for 40 years before returning to Georgia when Saakashvili called him as presidential advisor. This scientist has meticulously documented, in collaboration with the NGO Grass and others, the forced displacement of Georgians from South Ossetia. Comparing satellite images before and after 2008 and asking refugees to identify their homes, he coordinated the building of a database, which he shared with ICC investigators in 2018. The data links the names of 16,273 displaced people to 5,023 destroyed homes. This painstaking work is accessible online on Google Earth.
Натисніть на зображення нижче, щоб відкрити слайд у великому розмірі
Беріташвілі заявив, що «дуже розчарований» МКС. Особи, на яких були видані ордери на арешт, дуже низького рівня, щоб представляти реальність цієї гібридної війни, - каже він. «Люди в МКС кажуть, що вони продовжують роботу, але ми не бачимо, щоб вони працювали тут, в Грузії. З 2018 року вони подзвонили мені лише один раз, щоб дізнатись, як мої справи під час Ковіду, а потім ось зараз, минулого тижня, щоб повідомити мені новину. Вони кажуть, що це тільки початок, і, втой же час, що у них лише три спеціалісти працюють над справою Грузії… не знаю. Що вони роблять? Нащо вони взагалі?», - запитує себе старий, переглядаючи свій електронний архів у своїй квартирі в Тбілісі.
Шанси заарештувати трьох підозрюваних і провести над ними процес в МКС мізерні, навіть рывны нолю. «Якщо не зміниться адміністрація, немає жодного шансу, щоб росія нам їх видала», - констатує Ніка Джейранашвілі, директор недержавної організації Justice International. Джишкаріані, зі свого боку, вважає, що той факт, що відповідальність не піднята на більш високі рівні в Грузії, «не посилає для України потужного меседжу». «Це щось на кшталт загальної проблеми, нібито міжнародні організації не можуть зрозуміти, що відбувається. Об’єднані нації не працюють. НАТО не може стримати росію. А Європейський Союз не має жодного ефективного заходу, щоб зупинити агресію росії. Можливо прийшов час змінювати міжнародні інституції».
