Чи є геноцидом те, що відбувається зараз в Україні? Це начасне питання в теперішній кризі, як і в багатьох інших гуманітарних кризах останніх десятиліть у Дарфурі, Сирії, М’янмі, Китаї , в кризах 1990 років, зокрема в Руанді. Російський президент володимир путін використав цей термін, щоб виправдати своє вторгнення до України, заявляючи про «де-нацифікацію» країни. У відповідь Президент України, Володимир Зеленський, звинуватив російські сили в геноциді, а Україна подала справу до Міжнародного суду ООН. Відтоді те, що росія вчинила геноцид, стало частиною офіційної української риторики про війну. Багато прихильників України та ворогів росії, включно з президентом США Джо Байденом, стали вживати цей термін.
Сценарій знайомий. Від Дарфуру до М’янми це питання постійно постає. Постійні дискусії спонукають ЗМІ публікувати багаточисленні статті за цією темою.
Чого нас може навчити така динаміка? Що таке геноцид? Що означає цей термін? Який сенс дискутувати навколо терміну геноцид?
ГЕНОЦИД: ЗМІСТИТИ ФОКУС
Вчені реагують по-різному. Найбільш поширена точка зору, особливо серед юристів, це применшити значення геноциду. Ця точка зору має кілька аргументів. Перший – нормативний. Не існує правової ієрархії, яка б ставила геноцид вище інших форм масових злочинів, таких як злочини проти людства. Дійсно, існує Конвенція про геноцид, однак ще не існує спеціальної Конвенції про заборону злочинів проти людства. А Римський Статут розмежовує геноцид зі злочинами проти людства та воєнними злочинами без жодної ієрархії.
Інший аргумент носить практичний характер. Геноцид складно довести в реальному часі. Геноцид вимагає встановлення «наміру» знищити захищені групи, повністю або частково. Цей намір можна задокументувати, проаналізувавши спосіб дій його авторів, їхні висловлювання та інші форми публічної комунікації. Тим не менш, правова норма вимоглива, до того ж її важко встановити під час криз.
Третій аргумент більш філософський і спирається на критику, яку давно висловлює наукова спільнота, яка вивчає геноцид. Згідно з цим аргументом, геноцид є проблематичним поняттям, оскільки воно не є однозначним і за своєю суттю зосереджене на соціальних групах. Повертаючись до введення поняття Рафаелем Лемкіним, ми констатуємо, що воно чітко зосереджене на групах та їх важливості. Цей фокус посилює есенціалістські ідеї та ідеї ідентичності, включаючи націоналізм, і відображає застарілі погляди на соціальну конструкцію людських груп.
Другий важливий підхід, хоча і менш поширений серед експертів, але все ж таки, полягає в тому, що війна в Україні є геноцидом. У цьому випадку аргумент полягає в тому, що російська влада, схоже, має намір знищити український народ. У своїх публічних виступах путін вказує, що він не розглядає Україну як окрему цілісність, а деякі проурядові російські ЗМІ публікують редакційні статті, в яких припускають, що всьому українському населенню промили мізки, що, можливо, означає, що його взагалі потрібно ліквідувати.
Ті, хто висуває цей аргумент, також зазначають, що Конвенція про геноцид, з її п’ятьма установчими документами та визначенням наміру повністю або частково знищити групи, відрізняється від загального тлумачення геноциду, тобто знищення групи. Тому дії росії можна трактувати як геноцид.
ГЕНОЦИД ВИКЛИКАЄ АБСОЛЮТНИЙ ЖАХ І БЕЗМЕЖНЕ СПІВЧУТТЯ
Кожен із цих аргументів має свої переваги, але, зрештою, не думаю, що ми можемо сподіватися на інший результат або намагатися припинення дискусій. Геноцид – це поняття багатозначне та суперечливе.
Під багатозначністю я маю на увазі те, що геноцид неминуче втілює різні принципи – моральні, політичні, правові та академічні. Геноцид за своєю суттю є нормативним поняттям. Для більшості людей геноцид позначає найгірше, що люди можуть заподіяти одне одному, він міцно асоціюється з історичним «злом», Голокостом. Геноцид викликає абсолютний жах і безмежне співчуття. Геноцид — це поняття, яке виправдовує надзвичайні заходи боротьби з ним. Таким чином, нам слід очікувати, що політики посилатимуться на геноцид, щоб натякнути на те, що їхні вороги – це втілення зла. Експерти можуть наполягати на тому, що геноцид це суто юридичне або академічне поняття, що визначає вид насильства, але їхні протести будуть марними. Нормативні та політичні виміри залишатимуться, а поняття продовжуватиме використовуватись доти, допоки воно зображатиме опонентів у найгіршому вигляді та закликатиме підтримувати своїх.
ТЕХНІЧНО ТА ЮРИДИЧНО ПРАВИЛЬНЕ ЧИТАННЯ МОЖЕ БУТИ ПРОБЛЕМАТИЧНИМ
В такий же спосіб, наполягати на технічно та юридично правильному прочитанні поняття, мені здається також проблематичним. Так, потенційно в можливому суді, визначення Конвенції щодо геноциду та судова практика керуватимуться рішенням щодо того, чи є злочини «геноцидом». Але ми також повинні визнати, що існують серйозні проблеми з формулюванням Конвенції, і що більша частина публічних дискусій не стосується суто юридичного тлумачення цього поняття.
Визначення Конвенції про геноцид відображає дипломатичний компроміс кінця 1940-х років. Конвенція не включає політичні групи до захищених категорій. Вона також не включає гендерні або класові групи. Таким чином, Конвенція вузько розглядає групи, які є жертвами геноциду (на додаток до головного питання щодо визначення расової, етнічної, релігійної чи національної групи, а також захищених категорій). Крім того, Конвенція має досить широке тлумачення: згідно до п’яти актів щодо геноциду, вбивство не обов’язково повинно відбутись. Ці дії включають в себе нанесення тяжких психічних ушкоджень, примусове переміщення дітей та дії на унеможливлення народження дітей. Тим не менш, технічно-правове поняття геноциду, як його визначає Конвенція, дуже відрізняється від загального розуміння, яке формує його нормативне та політичне використання.
РОЗБІЖНОСТІ, СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПОНЯТТЯ ГЕНОЦИДУ
Є способи уникнути цих проблем. Багато хто, і я не виняток, намагається встановити більш ґрунтовні концептуальні основи цього поняття. Я стверджую, що геноцид, крім того, що він є нормативною, політичною та правовою категорією, він є ще емпіричною категорією. Геноцид стосується навмисного знищення групи, як його замислювали виконавці злочину. Організовані зусилля зі знищення груп як таких є реальним явищем, і геноцид є поняттям, яким ми маємо описати це явище. Тому це поняття є доречним, дійсним і необхідним
Але це не головна моя думка. Головне, що дискусії та розбіжності є невід’ємною частиною поняття геноциду. Геноцид є і залишатиметься багатогранним поняттям, до якого різні суб’єкти звертатимуться, маючи різні засади. Геноцид і надалі асоціюватиметься зі злом і Голокостом, і це справедливо. Але геноцид також юридичне поняття, визначене Конвенцією. Ми не повинні очікувати, що одне тлумачення чи принцип замінить або виключить інший.
Ми повинні також визнати, що навіть якщо ми наполягаємо на розумінні етимологічного походження, такого як навмисне знищення груп, ці складові поняття не є однозначними. Що означає знищити групу? Чи ми віддаємо перевагу групам, а не окремим особам? Хто повинен мати намір знищувати, щоб встановити геноцид?
Відповісти на ці питання нелегко. Викидання поняття геноциду через те, що воно неоднозначне, суперечливе та багатозначне, для мене не мало б сенсу. Радше, якщо нас запитають про це, ми можемо допомогти пролити світло на множинні виміри слова, яке залишається потужним і резонансним у нашому лексиконі для опису жахливих масових звірств, які продовжують чинитись в нашому світі.
профессор политологии Калифорнийского университета в Беркли (США). Много писал на тему геноцида, непосредственно «Создание и разрушение наций: война, лидерство и геноцид в современной Африке» (2015), «Основы предупреждения геноцида и массовых зверств» (2016), «Порядок геноцида» (2006).
