Без участі Білорусі, володимир путін не зміг би почати свій штурм передмість Києва – Бучі, Ірпеня, Ворзеля, Бородянки, - сьогодні це жахливі сцени звірств і немислимого спустошення. У 2020 році президент Білорусі Олександр Лукашенко уклав фаустів пакт з російським лідером путіним. Останній допоміг Лукашенко утриматись при владі в умовах масових мирних протестів. У свою чергу, Лукашенко пообіцяв, що росіяни можуть використовувати Білорусь як стартовий майданчик для вторгнення в Україну. Зробивши це, білоруський президент став співучасником загарбницької війни і будь-який ракетний напад на мирне населення, запущений з білоруської території.
Відступаючи з північно-східних регіонів України, російські війська залишили по собі свідчення жорстокості та скоєних звірств, від яких холоне кров: цілі міста повністю стерті з карти, цивільні особи страчені прямо на вулицях, пограбовані будинки, зґвалтовані і закатовані, згодом страчені жінки і дівчата. Сцени з Бучі, які побачив увесь світ, викликали заклики до повного і вичерпного розслідування воєнних злочинів, скоєних військовими силами росії. Але нападати на передмістя Києва та на інші місті та села на півночі України було б складно, навіть неможливо, без підтримки війни путіна з боку Лукашенка.
БАЗА ДЛЯ ЗАПУСКУ РАКЕТ І ЛІТАКІВ, А ТАКОЖ ВВЕДЕННЯ ВІЙСЬК НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ
24лютого 2022р. російські війська зайшли в Україну з Криму на півдні, з росії на сході та з Білорусі на півночі. Трохи потому в Чорнобилі та в передмісті Києва з'явилась військова техніка з позначкою «О» - російські війська, що дислокувались в Білорусі. Білоруська протиповітряна оборона, системи повітряного контролю та заправні станції були надані у розпорядження росії. В той же час на ключові українські міста та інфраструктуру почав падати ракетний дощ. Пізніше Лукашенко визнав, що ракетні напади були здійснені з території Білорусі. Він виправдовував свої дії словами пропаганди кремля про українську біологічну зброю і стверджував, що українці та їх західна підтримка готувались до нападу на Білорусь.
І хоча він був проти вводу білоруських військ до України, Лукашенко не зможе уникнути відповідальності за війну, яку веде путін. За оцінками української влади, в березні з території Білорусі було випущено 230 ракет, які вразили різні військові та цивільні об’єкти в Україні. Наприклад, 14 березня російські ракети, запущені з Білорусі, вдарили по місту Антопіль, що знаходиться в 15 кілометрах від міста Рівне, регіонального центру північно-західної України. Ціль ракет – цивільнаа телевізійнаа вежа. В результаті цього нападу загинуло щонайменш 19 цивільних осіб. Крім того, більше 500 вильотів було здійснено з дев'яти авіабаз Білорусі (що підтверджується спостереженням за повітряним простором НАТО і фотографіями з соціальних мереж). Одні літаки брали участь у бомбардуванні українських міст, інші використовувались для скидання десанту з метою наземного штурму Києва.
ДВА ВАРІАНТИ ПРИТЯГНУТИ ЛУКАШЕНКА ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Не викликає жодних сумнівів, що Білорусь відіграє ключову роль у спробах росії захопити Україну. З цієї причини на військовий та фінансовий сектори Білорусі були накладені санкції США, Великобританії та Європейського Союзу. Але санкції, прямо скажемо, не є правосуддям чи кримінальною відповідальністю. Як і у випадку путіна, існує два основних варіанти притягнення Лукашенка до відповідальності за Україну.
Перший - переслідування його за пособництво у злочині агресії або підбурювання до нього. І хоча Міжнародний кримінальний суд (МКС) не має юрисдикції судити путіна та Лукашенка за цей злочин – оскільки ні росія, ні Білорусь не ратифікували Римський Статут, що є першочерговою умовою для переслідування за злочин агресії у МКС – йдеться про створення з цією метою нового міжнародного трибуналу. Такий трибунал має подолати проблему імунітету голів держав і, в першу чергу, заручитися підтримкою переважної більшості держав, щоб не дати змоги критикам розглядати його як показовий політичний процес. Зрештою, в основі визначення злочину агресії лежить внутрішня політична рішучість: рішення розпочати війну не може виправдовуватись Статутом ООН.
Другий варіант – притягнути Лукашенка та його генералів до відповідальності за сприяння воєнним злочинам, вчиненим російськими військовими, або за підбурювання до них. Є серйозні підстави вважати, що надаючи військові бази, інфраструктуру, пальне, протиповітряну оборону та повітряний простір російським військовим, білоруська влада навмисно, оскільки знала про наміри росії, сприяла здійсненню росіянами нападів на українських цивільне населення та інфраструктуру. Принаймні, підтримку Білоруссю росії можна кваліфікувати як підтримку, пособництво та сприяння навмисних або не вибіркових нападів на українське мирне населення. МКС міє юрисдикцію для розгляду таких справ. До того ж, ці справи можуть вестись Україною чи іншими національними компетентними органами, відповідно до принципу універсальної юрисдикції або іншої, делегованої Україною, юрисдикції. Тим не менш, слід пам’ятати, що допоки Лукашенко залишається при владі, національні переслідування будуть блокуватись його імунітетом голова держави.
ПОСЛІДОВНИК ЧАРЛЬЗА ТЕЙЛОРА
На сьогодні прокурор МКС не указав на роль Білорусі в ситуації в Україні. Але це не означає, що його офіс не знає чи забув про білоруське пособництво. До речі, Лукашенко не стане першим іноземним чиновником, якого звинувачують у співучасті у війні сусіда. У 2012 році колишній президент Ліберії Чарльз Тейлор був визнаний трибуналом, за підтримки ООН, винним у співучасті у воєнних злочинах у Сьєрра-Леоне. Лукашенко може, звісно, сподіватись на те, що він настільки розумний і хитрий, що зумів залишитись осторонь – сплачуючи свій борг путіну і не втягуючи білоруські війська у війну, яка є глибоко непопулярною серед населення Білорусі. Але в очах міжнародного права, це не звільняє його від відповідальності. Як завжди, ймовірність того, що Лукашенко потрапить на лаву підсудних, залежить від нашої здатності зібрати достовірні докази його причетності, дискреційних повноважень прокурора, політичної волі та його власного політичного довголіття.
Александр Презанті, міжнародний юрист, партнер Global Diligence LLP, юридичної фірми, яка спеціалізується на складних юридичних питаннях у нестабільних і постраждалих від конфліктів регіонах. Більше чотирьох років він працював зі справами про міжнародні злочини та порушення прав людини в Україні, в тому числі шляхом навчання місцевих організацій громадянського суспільства збирати докази відповідно до судових стандартів.
