9 грудня Галицький районний суд міста Львова на заході України визнав винним Руслана Глотова, 30-річного жителя Луганської області з підконтрольного Росії Донбасу на сході країни. У 2014 році, коли підтримувані Росією українські сепаратисти взяли під контроль Донбас і самовільно проголосили свою незалежність в якості Луганської Народної Республіки («ЛНР») і Донецької Народної Республіки («ДНР»), Глотов протягом декількох місяців перебував на блокпостах «ЛНР».
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого, на початку березня 2022 Глотов був зареєстрований у Львові як внутрішньо переміщена особа. Рідне село Глотова Тошківка на Луганщині було окуповане російськими військами. Він став на військовий облік у Дрогобицькому військкоматі і цього разу мав воювати за Україну. Але після ретельної перевірки з'ясувалося, що він був причетний до діяльності терористичної організації «ЛНР». Глотова помістили до слідчого ізолятора, де він перебував протягом усього судового процесу, без можливості внесення застави.
Обвинувачений визнав себе винним в участі у не передбачених законом збройних формуваннях, але не в пособництві терористичній організації, якими в Україні вважаються армії «ЛНР» та «ДНР». «Ваша честь, я прошу вас неупереджено поставитися до моєї справи у цей складний для держави час», – попросив Глотов у суді.
ДОКАЗ У СОЦІАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ «ВКОНТАКТЕ»
За версією обвинувачення, у 2014 році Глотов чергував з автоматом Калашникова на одному з блокпостів на окружній автодорозі міста Лисичанськ. Він перевіряв документи у громадян, обшукував їхнє майно та автівки на автодорозі Тошківка – Біла Гора та у напрямку Лисичанська. Він також здійснював патрулювання та спостереження за транспортними засобами, які могли перевозили зброю та боєприпаси.
«Вина підтверджується його особистими показаннями, – заявив прокурор, – він дав визнавальні показання про свою участь у незаконному збройному формуванні в період, наскільки він пригадує, з серпня по вересень 2014 року».
Прокурор надав суду персональну сторінку Глотова та його друзів у соціальній мережі «ВКонтакте». На світлині обвинувачений одягнений у футболку з написом «справедливая Россия», вихваляючись своїм перебуванням у Москві після початку війни на сході України у 2014 році.
На інших світлинах Глотов стоїть поруч з озброєними людьми у військовій формі з російськими шевронами. «Він одягнений у камуфляжні штани, зелену футболку, військовий розвантажувальний жилет, на голові пов'язана бандана, в руках тримає автомат Калашникова. (...) Ці світлини, за описом Глотова, зроблені приблизно у 2014 році», – йдеться у матеріалах справи.
На судовому засіданні обвинувачений пояснив, що просто сфотографувався біля військової техніки, яка проїжджала повз, а автомат йому видали лише на час чергування. «На шахту прийшли незаконні формування [Донбас – шахтарський регіон], сказали чергувати на блокпосту. Якщо відмовишся, то тебе заберуть з шахт і ти будеш жити без нічого. Вони прийшли і забрали нас з наших домівок. Ми чергували по 4-5 годин на блокпосту, перевіряли документи», – розповів Глотов.
– Протягом якого періоду ви чергували на блокпосту?
– Ну, я не пам'ятаю точного періоду. Серпень, вересень [2014].
– Як називається незаконне збройне формування, у складі якого ви чергували на блокпосту? До чого воно належало?
– Я не знаю.
– Якими були ваші обов'язки на блокпосту?
– Я перевіряв машини.
– Що ви шукали в цих машинах?
– Я не знаю, що шукали. Перевіряли.
– Ви були одягнені в камуфляжну форму, коли перебували на блокпосту?
– Ну, так, в звичайній формі. Такій, яка продається в будь-якому магазині.
– Чи знали ви, коли виїжджали на блокпост, що це незаконне збройне формування входить до складу «ЛНР»?
– Чесно кажучи, я не знав, що відбувається... Ні.
– Чи мали ви автомат Калашникова під час чергування на блокпосту? – Так, мав.
ПЕРЕВІРЕНИЙ ТА РЕАБІЛІТОВАНИЙ В РАМКАХ ПРОГРАМИ «ПОВЕРНИСЬ ДОДОМУ» ?
Глотов неодноразово наголошував на тому, що раніше вже звертався до правоохоронних органів і повідомляв про свою службу в «ЛНР», і що начебто був реабілітований. «До 2016 року я вважав себе винним, потім у 2016 році звернувся до співробітників СБУ в Сєвєродонецьку. Коли я звернувся до них, я все пояснив, пройшов перевірку на поліграфі. Вони все перевірили, провели через програму «Повернись додому», мене виправдали», – розповів він. «З 2016 року перебуваю на обліку у військкоматі, пройшов медичний огляд, на війну не мобілізований».
Глотов поскаржився, що прокуратура не хоче перевірити інформацію, яку він надавав СБУ у 2016 році, у тому числі проходження ним поліграфу. «У 2018-2019 роках я офіційно працював на шахті ДТЕК Ріната Ахметова і був перевірений службою безпеки одного з найпотужніших підприємств України. У тому ж 2018 році я замінив паспорт громадянина України після його втрати. У жодному випадку до мене не було питань з боку держави. Мене судять за те, що вже в минулому. Я пішов служити в армію, щоб захищати Україну і тих, хто залишився на окупованій території», – заявив Глотов.
У суді обвинуваченого захищав адвокат Центру безоплатної правової допомоги Юрій Прожуган. У розмові з «Судовим репортером» поза межами суду Прожуган визнав, що «інформації про його реабілітацію у 2016 році немає. Так, дійсно, була така програма «Повернись додому». Інформація про те, чи брав він участь у цій програмі, відсутня. Він також не надав жодної інформації – є лише його заява. Коли він перебував на окупованій території і був у «ЛНР», то, за його словами, вирушив в сторону України і в Сєвєродонецьку звернувся до СБУ, де дав свідчення проти тих керівників, які були у нього в «ЛНР». Але немає доказів, які б це спростовували, або підтверджували», – зазначив захисник.
ВІДМОВА ВІД ОБМІНУ ПОЛОНЕНИМИ
Прожуган також повідомив, що Глотов не погодився брати участь в обміні полоненими між українською владою та владою «ЛНР». «Наскільки мені відомо, йому пропонували обмін. Однак він непокоїться за своє життя та здоров'я і не бажає бути включеним до списків тих, хто підлягає обміну. Він також неодноразово говорив мені, що хоче воювати за Україну».
Дійсно, Глотов все ще наполягає на тому, що хоче воювати за свою країну. «24 лютого, коли почався повномасштабний наступ російських військ, я евакуював маму до міста Павлоград Дніпропетровської області. Я повернувся в Лисичанськ, у нас уже не було ні будинку, нічого. Я допомагав людям виїхати. Потім я пішов до військкомату, він був зачинений через наступ росіян. Мені вдалося дістатися з Лисичанська до Львова, потім до міста Дрогобич, в якому я відразу пішов до військкомату», – розповів у суді обвинувачений.
Перед оголошенням вироку Глотов виявив бажання поспілкуватися з нами.
– Чому ви захотіли воювати на українському боці? – запитали ми.
– Тому що я весь цей час жив біля лінії фронту. Я бачив, як це все відбувалося. Я народився в Україні і тут помру. Я не втік на той бік, як це зробило багато інших. Я залишився тут. Ті, хто хотів відокремитися [від України], живуть там, і нехай живуть, а я залишився в Україні.
– Чому ви були в «ЛНР» у 2014 році?
– Я там не служив, не воював. Вони приїжджали на шахту і забирали, незаконно.
– Ви тримали в руках зброю, чи не так?
– Я її тримав, але не стріляв. Я навіть не знаю, чи вона працювала, чи ні.
– У 2014 році ви вже розуміли, що Росія напала на Україну?
– Я все зрозумів і одразу звернувся до співробітників СБУ. Я їм все пояснив. І я потрапив до програми «Повернись додому». Після цього я поїхав у Дніпропетровську область і працював на шахті Ахметова до 2021 року. Я повернувся в Лисичанськ, тому що мама захворіла [місто Лисичанськ знаходиться близько до лінії розмежування з окупованими «ЛНР» територіями. Воно контролювалося українським урядом до липня 2022 року, після чого було окуповане Росією]. Я залишився там працювати на шахті. Коли почалася війна, я опинився без дому, без нічого, на вулиці. Що я міг зробити, коли тебе кинули в машину і приставили пістолет до голови?
Прокурор Сергій Єсипчук просив максимальне покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. 9 грудня суд задовольнив це клопотання.
Цей репортаж входить до циклу публікацій про правосуддя щодо воєнних злочинів і підготовлений у партнерстві з українськими журналістами. Перша версія цієї статті була опублікована на сайті новин «Gre4ka».
