На початку березня жителька Черкас Тетяна Дробот розмістила у забороненій в Україні соціальній мережі «Однокласники» низку повідомлень, які надовго змінять її життя. 12 березня, менш ніж через три тижні після вторгнення Росії в Україну, вона поділилася фотографією, висміюючи марш українських збройних сил у центрі Києва. Раніше вона поділилася радісними емоціями з приводу окупації півдня України російськими загарбниками. І подібних повідомлень було чимало.
Активність жінки у соціальній мережі привернула увагу слідчих Служби безпеки України в Черкаській області. Порушено кримінальне провадження. У Дробот проведено обшук. Спочатку її звинуватили у посяганні на територіальну цілісність України, спираючись на її повідомлення. Але після обшуку тяжкість злочину змінюється. У приватному листуванні Дробот з друзями та родичкою з Росії виявлено фотографії укріплень у центрі Черкас. Вона підписала їх і надіслала через «Вайбер» своїм російським підписникам зі словами: «Розбомбити б їх, щоб там їх більше не було».
Після цього Дробот підозрюється не тільки в « посяганні на територіальну цілісність», а й у «державній зраді». Вона була негайно заарештована і в середині березня відправлена до слідчого ізолятора з альтернативою застави у розмірі понад 1 млн гривень (близько 27 000 доларів). Оскільки Дробот та її сім'я не мали такої суми грошей, вона залишилася під вартою.
У березні та квітні слідчі Служби безпеки України та прокуратура Черкаської області завершили розслідування та передали справу Дробот до Дніпровського районного суду м. Черкаси. Там, з огляду на тяжкість злочину, сформовано колегію з трьох суддів під головуванням судді Валентина Константина. Перше слухання відбулося у травні. Для винесення вердикту 18 жовтня загалом знадобилося провести шість засідань.
«Я НЕ СТАНОВЛЮ ЗАГРОЗИ»
Дробот одразу визнає свою провину і заявляє про розкаяння. На судових засіданнях вона заявляє, що скоїла злочин, «піддавшись своїм емоціям» і просить звільнити її, а також замінити тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід, окрім тюремного ув'язнення. «У мене немає жодного зв'язку із зовнішнім світом», – каже вона. «У мене забрали комп'ютер, планшет і телефон. У мене нічого не залишилося. У мене немає жодної можливості, як про це стверджує прокурор, продовжувати свою незаконну діяльність. Прошу відпустити мене під домашній арешт. Я обов'язково буду приходити на судові засідання», – каже вона.
Але тоді як вона посилається на «несвідомість» та «емоційний характер злочину», її персональна сторінка в мережі «Однокласники» рясніє антиукраїнськими гаслами та російською пропагандою. В одному з останніх постів обвинуваченої прославлялася велич Росії та її культурна перевага над західними країнами. Ще більш тяжким злочином є поширення фотографій фортифікаційних споруд та закликів до їх атакування. Ці дії підпадають під визначення державної зради і караються в умовах воєнного стану 15 роками позбавлення волі або навіть довічним ув'язненням.
У зв'язку з визнанням своєї вини, сторони відмовляються від повного перегляду доказів і переходять до судового процесу.
В обвинувальному акті, оголошеному 17 жовтня, прокурор просив призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, що є менш суворим покаранням, ніж передбачено законом, у зв'язку з низкою пом'якшуючих обставин. Прокурор бере до уваги щире та дієве каяття обвинуваченої, а також позитивну характеристику жінки, її пенсійний вік та стан здоров'я. Суд також зачитує характеристику жінки, надану представником її ОСББ, в якій повідомляється, що пані Дробот доглядала за клумбами, висаджувала квіти перед будинком, а також брала участь у вирішенні проблем з опаленням.
«Крім пом'якшуючих обставин, які ми вже обговорили – щире каяття та співпраця зі слідством – прошу врахувати те, що моя підзахисна раніше не мала судимостей, що її характеризують тільки позитивно, а також прошу взяти до уваги її вік та родину. Вважаю за можливе призначити їй покарання, незважаючи на те, що вона щиро розкаялася і зрозуміла все, що зробила. На мою думку, достатнім покаранням було б не більше п'яти років позбавлення волі», – переконує її адвокат.
СУД ЗБІЛЬШУЄ ОБСЯГ ОБВИНУВАЧЕННЯ
Дробот плаче і в заключному слові перед судом запевняє в своєму каятті: «Я шкодую про те, що зробила. Я ще раз прошу вибачення у всього народу України за те, що порушила закон і за те, що своїми діями викликала до себе гнів людей. Я прошу вибачення у своєї родини. Єдине, чого я прагну сьогодні – це бути з родиною, доглядати за онуком», – зі сльозами на очах стверджує вона. «Життя проходить повз мене, я не знаю, як повернути час назад, вибачте мені. Я не є загрозою для своєї країни. Скільки років я пропрацювала в школі, в дитячому садку, скільки років вчила дітей любити свою батьківщину, цінувати її… А потім на старість вскочила в цю катастрофу, просто на емоціях, просто тому, що це було пов'язано з моїм дитинством, з певними спогадами. Сама того не усвідомлюючи, я відправила ці фотографії сестрі, щоб показати їй, що сталося з [звучить назва фортифікаційної споруди], тому що моя сестра і її майбутній чоловік познайомилися саме там. Ми ходили туди на гуртки. Я прошу у всіх вибачення за свої вчинки».
Вранці 18 жовтня оголошення вироку довелося відкласти на кілька годин. Повітряна тривога в місті тривала незвично довго. З 6-ї до 10-ї години ранку українські військово-повітряні сили та сили протиповітряної оборони відбивали чергову партію іранських безпілотників-камікадзе, які атакували об'єкти критичної інфраструктури України.
О 10.10 судовий розпорядник дозволив підсудній зайти до зали судового засідання. Вона скромно сидить у відокремленій кабінці і чекає на вирок, фокусуючи погляд то на прокурорі, то на журналістові. Захисник не був присутній на цьому останньому засіданні. Через двадцять хвилин судді увійшли до зали засідань. Суддя Константин починає зачитувати вирок. Дробот засуджується до п'яти років позбавлення волі за посягання на територіальну цілісність держави та до десяти років за державну зраду. Обидва вироки замінено одним покаранням у вигляді 10 років позбавлення волі. Оскільки підсудна визнала свою провину, оскарженню підлягає лише суворість покарання.
Цей репортаж входить до циклу публікацій про правосуддя щодо воєнних злочинів і підготовлений у партнерстві з українськими журналістами. Перша версія цієї статті була опублікована на сайті новин «Sudovyi Reporter».
