Останнім часом ведеться багато дискусій навколо можливості «Нюрнберга для України». Міжнародний військовий трибунал (1945-46 рр.), створений союзниками-переможцями в Нюрнберзі, Німеччина, після Другої світової війни, до сьогодні є єдиним міжнародним судом, який розглядав злочини агресії (названі в Нюрнберзі «злочинами проти миру»).
І він дійсно розглянув справу однієї особи, секретаря нацистської партії Мартіна Бормана, за його відсутності і засудив його до смертної кари (вважалося, що він перебував у бігах, але насправді він був уже мертвий). Однак стандарти міжнародного кримінального права змінилися, і з тих пір єдиним міжнародним судом, який має мандат на проведення заочних судових процесів, є Спеціальний трибунал по Лівану (СТЛ), що коштував чималих грошей за «правосуддя другого ґатунку».
«Як тільки я дізнався про те, що є роздуми про спеціальний трибунал щодо Росії, я зібрався з групою юристів, щоб сказати, що настав час запровадити заочні процеси не лише в цьому трибуналі, але й у Міжнародному кримінальному суді (МКС)», – каже французький юрист Франсуа Ру, який очолював Управління захисту в СТЛ, а також працював адвокатом захисту в інших міжнародних кримінальних трибуналах. Підкреслюючи, що заочні процеси не є «найкращим рішенням», він каже, що вони важливі для потерпілих і «це краще, ніж нічого не робити».
Але Сара Бафхадель, юрист міжнародного кримінального права, що працює у британській юридичній фірмі 9BR Chambers, не в захваті від цієї ідеї. «Якщо ідея полягає в тому, щоб зупинити конфлікт [в Україні] або посадити злочинців за ґрати, то, очевидно, що заочні суди не допоможуть», – сказала вона в інтерв'ю Justice Info. «Якщо ж ідея полягає в тому, щоб вислухати жертв, зібрати докази, тоді виникає питання, чи можуть інші способи бути більш корисними, особливо якщо ми намагаємося рухатися вперед щодо мирних переговорів. І я думаю, що наявність трибуналу, який судить чинного главу держави, не допоможе мирним переговорам».
Історична довідка та голос для потерпілих
«Основні винуватці міжнародних злочинів дуже часто перебувають під захистом, і багато з цих злочинів є державними злочинами», – каже Роберт Рот, почесний професор міжнародного кримінального права Женевського університету і колишній суддя в Спеціальному трибуналі по Лівану, до того, як він пішов у відставку у вересні 2013 року. «Державні службовці, які вчиняють державні злочини, є особами, які перебувають під захистом держави, особливо коли вони притягаються до кримінальної відповідальності».
Це може бути підставою для проведення заочних судових процесів, сказав він в інтерв'ю Justice Info. Це обґрунтування застосовне до Росії, але воно також було однією з причин заочних процесів у СТЛ, створеному в 2009 році для притягнення до відповідальності осіб, причетних до бомбардування у 2005 році, в результаті якого загинув колишній президент Лівану Рафік Харірі. Сирія підозрювалася у скоєнні цього теракту, а диктатура сирійського президента Башара Аль-Асада на той час, до початку сирійської війни, здавалася міцно укоріненою. Тож очікувалося, що трибунал може не досягти головних винуватців», – каже Рот. Саме так і сталося. Він навіть не спромігся висунути їм звинувачення і в підсумку засудив кількох ліванських бойовиків «Хезболли» – і всіх заочно. Це до того ж затягнулося більш ніж на десять років.
Але, незважаючи на те, що СТЛ був недосконалим, він відмічає, що заочне судочинство має певні переваги. «Це трохи схоже на склянку, яка є напівповною або напівпорожньою, – каже пан Рот. «Якщо вона напівпорожня, то перед трибуналом не постане обвинувачений, і ніхто не буде відбувати покарання. Якщо ж ви погоджуєтеся з тим, що склянка наполовину повна, то принаймні маєте судову оцінку того, що сталося, а це важливо для історії і для жертв».
Пан Ру погоджується з їх важливістю для потерпілих. «Найкращим свідченням позитивних аспектів заочного судочинства є ліванські жертви, які вперше в історії міжнародного правосуддя після Нюрнберга змогли постати перед суддею, навіть якщо обвинувачений не був присутній», – каже він.
Пані Бафадель вважає, що інші механізми можуть бути більш доречними. Вона вказує, зокрема, на комісії з встановлення істини, такі як у Південній Африці, і на правило (Правило 61 «Процедура у випадку невиконання ордеру на арешт») у Статуті Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії (МКТЮ), яке – хоча трибунал не допускав заочного судочинства – дозволяло заслуховувати докази і свідчення потерпілих до того, як обвинувачений був заарештований. Воно було застосоване у справах колишнього лідера боснійських сербів Радована Караджича та військового лідера боснійських сербів Ратко Младича, які були заарештовані пізніше. Ці слухання були набагато коротшими – з 27 червня по 8 липня 1996 року – ніж надзвичайно витратні повноцінні судові процеси, що проходили в СТЛ протягом багатьох років.
Питання легітимності
Вона також стурбована тим, що заочні процеси ще більше підірвуть легітимність будь-якого спеціального трибуналу щодо Росії, оскільки це може зіграти на руку російському наративу про «суд кенгуру». «Ідея про те, що певна кількість держав може створити трибунал проти іншої держави, ставить під сумнів легітимність цього процесу, і я думаю, що заочне судочинство неодмінно постраждає від цього», – каже вона, – «тому що коли ви думаєте про заочне судочинство, виникає поняття несправедливості, адже ви маєте кримінальний процес, а обвинувачений відсутній».
Пан Рот розділяє її занепокоєння щодо легітимності такого суду. «Без підтримки провідних держав це все одно, що миша проти слона», – каже він. «Хто був би мишею? Напевно, найважливішою була б Німеччина, якби вона погодилася на це. В іншому випадку – Україна, Польща, країни Прибалтики, можливо, Швейцарія та скандинавські країни. Можливо, деякі африканські країни приєдналися б, але це не точно. І це все».
Президент Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн виступила в підтримку цього в листопаді. 19 січня Європейський парламент проголосував за резолюцію, яка закликає до створення такого трибуналу. «Європарламентарі закликають ЄС у тісній співпраці з Україною та міжнародним співтовариством сприяти створенню спеціального міжнародного трибуналу для притягнення до судової відповідальності політичного і військового керівництва Росії та її союзників», – йдеться в заяві Європарламенту. Як повідомляється, проект резолюції також перебуває на розгляді в Організації Об'єднаних Націй, з метою винесення його на розгляд Генеральної Асамблеї. Якщо ця ідея буде винесена на розгляд вищого органу ООН, Ради Безпеки, на неї майже напевно буде накладено вето з боку Росії та Китаю.
Теоретичне право на повторний судовий розгляд
Експерти звертають увагу на те, що згідно з міжнародним кримінальним правом, особи, засуджені заочно, мають право вимагати повторного судового розгляду, якщо вони згодом добровільно здаються суду або їх заарештовують. Тож чи не є заочні суди просто марною тратою грошей? Ні, каже пан Ру, і так, каже пані Бафхадель. Крім того, вона каже, що у випадку СТЛ, де вона також виступала адвокатом, це право було лише теоретичним.
«Зараз СТЛ значною мірою припинив свою діяльність», – продовжує вона. «Він є всього лише залишковою оболонкою самого себе. Якби обвинувачений зараз з'явився, то не було б грошей на повторний судовий розгляд, а в Лівані він не зміг би отримати жодного повторного судового розгляду через те, як були налаштовані правила». Вона зазначає, що міжнародні трибунали дорого коштують і часто мають проблеми з бюджетом. «Якщо ви даремно витрачаєте гроші на початковий заочний судовий процес, то потім у вас не вистачить грошей на будь-який повторний судовий процес», – попереджає вона.
Використання Статуту СТЛ та покращення його слабких сторін
Пан Ру поділяє занепокоєння щодо слабких сторін СТЛ, в тому числі щодо часу, який знадобився для завершення всіх заочних судових розглядів. «Судові процеси мали б тривати місяці, але вони зайняли роки», – каже він. «Ідея заочного судочинства полягає у швидкому розгляді справ, що дає можливість потерпілим висловитися, прокурорам – представити докази, а суддям – сформувати позицію. Це можна зробити за кілька місяців, і це не коштує багато грошей». Він каже, що неквапливість міжнародних кримінальних трибуналів є «скандальною» і з нею потрібно боротися.
Пані Бафхадель підкреслює, що в СТЛ, «оскільки у в'язниці не було обвинувачених, не було поспіху, тому що не було ніякої терміновості або можливості того, що людина може бути звільнена. Тому я думаю, що це створювало для людей надто багато комфорту, з дуже довгими академічними дискусіями в суді».
Пан Ру все ж вважає, що Статут СТЛ може послужити моделлю для майбутнього. «Я б порадив взяти за основу Статут Трибуналу по Лівану та його Правила судочинства і надання доказів. Обидва дуже хороші, немає сенсу писати все заново. Але якщо ми коли-небудь створимо інший міжнародний трибунал з подібним мандатом, нам потрібно буде виправити недоліки СТЛ».
