Докази проти херсонських поліцейських-колаборантів почали збирати ще у травні минулого року. У матеріалах справи фігурувало більше 20 імовірних перебіжчиків. Інформацію отримували з різних джерел – публікацій в інтернеті, в тому числі, з Телеграм-каналу «Головного Управління МВС Херсонської області», показань очевидців.
11 листопада 2022-го українські сили звільнили Херсон і місцевих почали перевіряти. Чимало колаборантів втекли із росіянами, одні із страху перед майбутньою відповідальністю, а інші, ймовірно, з ідеологічних причин. Однак знайшлися і ті, хто не виїхав.
58-річний Віктор Кирилов у січні цього року прибув до Миколаєва на виклик до слідчого. Його перевірили по базам і з’ясували, що чоловік працював поліцейським-водієм в окупаційній поліції Херсона. За кілька тижнів слідчі вийшли також на Віктора Козодоя. Той при зустрічі із правоохоронцями написав явку з повинною.
Якби не нова стаття Кримінального кодексу, таких, як Кирилов і Козодой, могли б судити за державну зраду, що в умовах воєнного стану становить одразу 15 років позбавлення волі або довічно. Але в березні 2022-го, у перші дні повномасштабного вторгнення РФ, український парламент проголосував за нову статтю Кримінального кодексу про колабораціонізм, передбачивши різні форми співпраці з ворогом і, відповідно, у деяких випадках менш суворі покарання, інколи навіть не пов’язані із тюремним строком. (З моменту вторгнення Росії в лютому 2022 року до Кримінального кодексу України було внесено 18 поправок, а до Кримінально-процесуального кодексу – 20 поправок, більше, ніж у будь-який інший час до війни). Але роботу в незаконному правоохоронному органі на окупованій території пом’якшення суттєво не зачіпає. Такі дії караються ув’язненням на 12-15 років.
«Я ж не воював проти України»
29-30 березня справи Кирилова і Козодоя слухалися у Шевченківському райсуді Києва. Опинившись на лаві підсудних, чоловіки визнавали, що працювали під час окупації, погоджувалися, що винні у чомусь, але були приголомшені серйозністю покарання. Кажуть, що були лише водіями в поліції.
Як наголосив прокурор, ці незаконно створені правоохоронні органи допомагали окупаційній владі. Вони були повністю підконтрольні Російській Федерації і сприяли Збройним силам РФ у злочинах і війні проти України.
З 1995-го по 2010-й Віктор Кирилов працював в українській міліції інспектором патрульної служби, а потім вийшов на пенсію. 16 червня 2022 року в захопленому росіянами Херсоні він обійняв посаду поліцейського-водія «чергової частини Корабельного міського відділу поліції» – незаконного правоохоронного органу, створеного окупантами.
«Працював водієм, возив слідчо-оперативну групу, ремонтував машини. Становище було важке. Роботи не було. Був бандитизм, мародерство. Думав, шо допомагаю людям міста Херсона в охороні громадського порядку», – заявив Кирилов. «Ми виконуємо охорону громадського порядку, ми до Росії не відносимося. Виїжджали на сімейні скандали, грабежі, мародерства. Партизан ми не ловили. Військова комендатура цим займалася і ФСБ, ми до цього відношення не мали. Я ж не воював проти України. Простим водієм... Я не слідчий, я не оперативник.»
500 доларів на місяць
- Могли перевозити затриманих, закатованих, убитих. Ми цього не знаємо, не звинувачуємо. Але це був один механізм… Водій – також гвинтик цього механізму. Їздили ви на виклики зі слідчо-оперативною групою не просто як водій. Ви ж самі знаєте, бо працювали [в поліції]… – звертається прокурор до Кирилова.
- Я за віком не пройшов атестацію там... Я не атестований. Я не можу бути поліцейським, – намагається заперечувати обвинувачений.
- Яка атестація?! Це незаконний фейковий орган! – відповідає прокурор.
На запитання прокурора він відповідає, що зброю йому начебто видали тільки наприкінці своєї служби – «мене змусили взяти пістолет» каже він.
Щомісяця чоловікові виплачували 40 тисяч російських рублів (приблизно 500 доларів). Свою українську пенсію він не отримував, бо не працювали банкомати. Після звільнення міста Кирилов залишився, на окуповані території чи в Росію не тікав, не поїхав на «ту сторону», бо не вважав себе колаборантом. Вперше його допитали ще в листопаді 2022-го і відпустили. Підозру повідомили тільки через два місяці.
Кирилов допомагав слідству: упізнав ще трьох таких, як він, хто влаштувався на роботу до окупантів. Але запевняє, що під час окупації Херсона не розумів, що порушує закон. Його службова автівка ще мала українські номери. Російського паспорта він не отримував. Поряд із ним працювали місцеві, українці. Однак, сподіваючись на пом’якшення покарання, чоловік все ж мусить погодитися, що його «відділ» підпорядковувався російській поліції.
Сподіваючись на пом'якшення вироку
Кирилов не заперечував щодо спрощеного розгляду справи, без дослідження усіх доказів. Йому пояснили, що у майбутньому він не зможе оскаржити вирок щодо фактичних обставин, які не досліджувались у судовому засіданні. Визнавши вину, Кирилов однаково намагався якось виправдатися, тому іноді протирічив сам собі. З одного боку, говорив, що начебто не знав, що був не просто водієм, а співробітником правоохоронного органу. І водночас, підкреслював, що в окупованому місті займався охороною громадського порядку.
- Я виконував функції з охорони громадського порядку міста Херсон від цих бандитів, – пояснив Кирилов.
- Від яких бандитів? – уточнив суддя.
- Там же не було ніякої влади. Окупантам не до цього було. Вони займалися своїми справами.
- Багато затримували?
- Присікали, так. Але суди не працювали, звісно. Пограбувань – так... (нерозбірливо)
- Незаконне поводження зі зброєю – хоч одного затримали?
- Це були не ми...
- Яка ефективність вашого органу?
- Надходить дзвінок до чергової частини: «Бабуся померла». Потрібно поїхати зафіксувати. Хтось побився – приїхали зафіксували.
Кирилов попросив призначити йому коротший тюремний строк, аніж передбачено законом.
«Враховуючи мій вік, я вже не вийду з цієї в'язниці. Мені вже буде за 70. Але я дуже шкодую,» – сказав він.
«Безвихідна ситуація»
Віктор Козодой до вторгнення РФ працював на шиномонтажі. Але він також колишній поліцейський патрульної служби в Херсоні. У грудні 2008-го за перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу був засуджений до 3 років позбавлення волі. Він вийшов умовно-достроково, відбувши за ґратами трохи більше 10 місяців.
В умовах окупації з 2 серпня 2022 року Козодой обійняв посаду поліцейського-водія «чергової частини Корабельного міського відділу поліції» і, вважається, продовжував працювати до 11 листопада – офіційного звільнення Херсона.
- Під час окупації пішов працювати. Безвихідна ситуація, – каже він суду.
- Ви визнаєте, що ви були поліцейським? – запитав суддя.
- У мене документів не було, нічого не було на поліцейського, – відповів Козодой.
- Тобто не визнаєте вину, що ви займали посаду поліцейського?
- Вина в тому, що я пішов працювати.
- На яку посаду?
- Водій-поліцейський.
Козодой розповідає, що під час окупації евакуюватися не зміг, вивезти хвору маму також. Росіяни розстрілювали машини і їхати було небезпечно. Він та дружина залишились без роботи, мати не отримувала пенсію, бо не працювала пошта. На роботу в окупаційну поліцію його покликав Кирилов. Він працював позмінно – доба через дві, возив слідчого на виклики. Каже, що часто виїжджали туди, де люди померли своєю смертю і вже пару місяців лежали у квартирах. Працівники поліції описували інцидент і викликали працівників моргу.
Вказівка на колаборантів
Козодой сказав, що перший раз йому заплатили 37 тисяч рублів, потім ще 50 тисяч за два місяці, а далі почалася «евакуація» окупаційної адміністрації із Херсона.
- Ви розуміли, що пішли працювати до органу ворожої країни? – запитав суддя.
- Безвихідна ситуація, – повторив обвинувачений.
- А скільки працювало в цьому органі людей?
- Приблизно 20 людей.
- А в Херсоні на час окупації скільки залишилось приблизно людей?
- Під час окупації? На скільки я знаю – 60 тисяч.
- І у 20-ти була найбільш безвихідна ситуація [щоб погодитися працювати в поліції]?
- Тоді вже багато хто пішов працювати охоронцем, на залізницю, і в поліцію.
Козодой каже, що як тільки місто звільнили від окупантів, він одразу підійшов до людей у військовій формі і спитав, що йому робити. 29 січня 2023-го під час чергової перевірки по місту до нього додому завітали працівники СБУ. Під час цієї зустрічі чоловік написав явку з повинною на шести аркушах. Він, як і Кирилов, вказав слідчим на кількох місцевих жителів, які також співпрацювали з окупантами.
У Херсоні Козодой проживав у цивільному шлюбі з жінкою і двома її дітьми, а ще доглядав свою неходячу матір. Позитивну характеристику Козодою передали члени ОСББ. У суді виступила співмешканка обвинуваченого і розповіла, що він є турботливим батьком і сином.
«Він пропонував виїхати. Але в мене собака, кішка. Мама його не ходить, маму ми б ніяк не забрали. А коли вже хотіли і дійсно зібралися, то вже було дуже небезпечно. Проти України він нікого не орієнтував. Ми чекали, коли нас звільнять,» – розповіла жінка.
Шоковані засуджені
У дебатах, почувши, що прокурор вимагає для нього 12 років і шість місяців ув’язнення, Козодой не знайшовся, що сказати. Адвокат, посилаючись на тяжкі життєві обставини і співпрацю зі слідством, наважився просити про 5 років позбавлення волі умовно.
Після виходу судді до нарадчої кімнати захисник не приховував розчарування: Козодой мав переконливіше виступити в засіданні, висловити жаль з приводу скоєного, а не відмовчуватися. Кирилова засудили до 12 років і шести місяців позбавлення волі, а Козодоя – до 12-ти. Вони мають право оскаржувати суворість такого покарання. Адвокат запитав, чи писати апеляцію на вирок. Козодой зітхає, що це марно і натомість хай його відправляють сидіти в 90-ту колонію у Херсон, де тривають бойові дії. Однак прокурор каже, що ця колонія наразі не працює.
Цей репортаж входить до циклу публікацій про правосуддя щодо воєнних злочинів і підготовлений у партнерстві з українськими журналістами. Перша версія цієї статті була опублікована на сайті новин «Судовий репортер».
