З 24 лютого до 5 квітня адвокат Андрій Доманський перебував в окупованому Ворзелі під Києвом. Просто біля воріт його помешкання стояли ворожі танки. «В перші дні окупації ми разом з Доманським возили харчі до місцевого дитячого будинку. Всі ми дослухалися до Андрія як до адвоката, юриста, – розповідає Михайло Неймет, сусід Доманського. – Ми знаходили зв'язок, вилізали на горище, дізнавалися у його знайомих журналістів та правозахисників, яка зараз реальна ситуація в Україні».
Бабуся, що пережила Голодомор, [терор голодом, що вбив мільйони українців у 1933-1934 роках] свого часу навчила родину Доманських тримати вдома запаси харчів. Тож Андрій з родиною намагалися зайвий раз не виходити зі свого будинку, бо знали: деякі сусіди, що ходили в центр села по харчі, зникали безслідно. Однак військові РФ невдовзі самі навідалися до адвоката додому.
«Прийшли до мене, сказали чекати на їхнє командування, потім вже зайшли з командиром п'ятеро людей, – розповів адвокат в інтерв'ю Zlochyn.dp.ua. – Бо, як виявилось пізніше, мої сусіди сказали, що в мене в будинку переховуються «нацисти», тож окупанти їх шукали. Неприємне відчуття, коли на тебе наставляють зброю, адже за твоєю спиною твої близькі. На щастя, російський офіцер пересвідчився, що я не маю підвалу в будинку і нікого не приховую».
«Якщо б окупанти читали українську Вікіпедію, мене б в живих вже не було. Адже, хоча «нацистів» в своєму будинку я не приховував, я неодноразово захищав у судах інтереси українських патріотів [включаючи представників ультраправих]. Мова йде , зокрема, про справи майданівців. До того ж, серед моїх клієнтів Богдан Тицький, лідер українських добровольчих батальйонів «ОУН» та інші особи, які в Росії визнані терористами».
Адвокат Йосипа Сталіна
Коли росіяни прийшли до нього додому, як він розповідає, він представився «адвокатом Доманським». Прибулі перевірили свої матеріали, ввели його ім'я на планшеті. Вони натрапили на статтю про «захисника Сталіна» і запитали, чи це правда, а потім передали це своєму командуванню. Доманський переконаний, що саме через це з ним нічого серйозного не сталося. Це справило враження на окупантів, тому вони не чіпали Доманського та його родину. «Ця справа [порушена прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя] досі триває. У 2020 році мене залучили для участі у виконанні завдань кримінального процесу та захисту інтересів підозрюваних. Моїм підзахисним є Й. В. Сталін. Оскільки Україна є правовою державою, ми надаємо правову допомогу навіть підозрюваним у скоєнні тяжкого злочину, навіть заочно або померлим», – пояснює український захисник. Доманський також відомий тим, що захищав у суді інтереси Кирила Вишинського, колишнього керівника української редакції російського агентства «РИА Новости». Вишинський провів більше року в українському СІЗО за підозрою в державній зраді і був звільнений в 2019 році в рамках обміну полоненими між Росією і Україною.
Як каже Доманський, російські військові не лише полювали на «нацистів», а й знищували будь-які натяки на культурну спадщину та генетичну пам'ять українського народу. «Чого я пробачити не можу – це родинні фотоальбоми. Окупанти знищили світлини, які я не встиг відцифрувати і відкладав на потім. Там моя бабуся у вишиванці та віночку. Хіба це не те ж саме, що робила радянська влада? Знищення пам'яті, генетичного коду».
«Одного разу я готував на мангалі і через паркан до мене звернувся [російський] солдат, здивований рівнем життя у Ворзелі. Він не вірив, що в будинках, які вони побачили, жили звичайні українці. Я зрозумів одне: в російських окупантів дуже велика заздрість. «Хто вам дозволив так жити?» – читалося в їхніх очах».
Як людина, що все життя опікується тваринами, Андрій Доманський був глибоко вражений поводженням окупантів з котами та собаками. Російські військові їх просто їли, тож злякані чотирилапі шукали порятунку у будинках мешканців Ворзеля. «Особисто в мене переховувалися 10 собак і 7 котів. Ротвейлер, дог та три коти їли з однієї миски».
Захищати верховенство права
Після відступу в середині квітня 2022 року Доманський швидко повернувся до юридичної практики. У правовій сфері бракувало фахівців, а потреба у професійній допомозі була дуже високою. Відтоді Доманський заочно представляє в судах інтереси осіб, щодо яких здійснюються судові та досудові спеціальні розслідування. На сьогоднішній день в активі Доманського близько 50 «російських» справ. Він захищає не лише військових, а й сенаторів і навіть голову Конституційного суду РФ Валерія Зорькіна. Переважна більшість справ стосується порушень правил ведення війни, мародерства, зґвалтувань і вбивств цивільних осіб у Київській області.
«Я знаю Андрія десять років – це принципова людина. Він за верховенство права і йому не важливо, кого захищати, – пояснює Віктор Овсянніков, колишній адвокат, а нині військовий ТрО. – Наявна негативна думка щодо адвокатів, які захищають в судах ворога. Чому? Бо основна проблема полягає в тому, що захисника часто ототожнюють з клієнтом».
Доманський акцентує увагу на тому, що Україна як правова держава гарантує надання правничої допомоги будь-якій особі. І це неабияк дивує навіть самих підзахисних: «У мене були приклади, коли мені телефонували деякі мої клієнти і питали, чи я дійсно є їхнім захисником. Частина українського суспільства, на жаль, не розуміє, що адвокат – це як лікар, який повинен надавати допомогу будь-якій особі. Жодний із злочинів не буде безкарним і кожному підозрюваному буде надаватися правнича допомога – це принципи правової держави. Згадаємо, що навіть на Нюрнберзькому процесі були адвокати».
Сильна адвокатура – сильна держава
Адвокат Доманський наголошує: здійснення захисту осіб, що вчинили злочини під час війни – це досвід демократичних країн. В майбутньому багато цих питань буде передано до Міжнародного кримінального суду (МКС), що дасть змогу в подальшому компенсувати збитки, завдані Україні Російською Федерацією. «Я скажу словами класика «чужому навчайтесь і свого не цурайтесь». Адвокатура є підтвердженням того, що в Україні працюють закони. Сильна адвокатура – це сильна держава. А від того, як ми будемо себе позиціонувати, ми або будемо нацією, для якої мають значення європейські цінності, або ні. Потрібно, щоб пріоритетним у нас було бажання не шукати зрадників, а в першу чергу перемогти».
Цей репортаж входить до циклу публікацій про правосуддя щодо воєнних злочинів і підготовлений у партнерстві з українськими журналістами. Перша версія цієї статті була опублікована на сайті новин «zlochyn.dp.ua».
