У травні 2022 року Росія захопила близько 2 500 солдатів на «Азовсталі», металургійному комплексі в Маріуполі. Головне українське місто на північному узбережжі Азовського моря перебувало в блокаді протягом трьох місяців, перш ніж російські війська взяли його під свій повний контроль. Через місяць саме в Маріуполі російська влада оголосила про проведення масового судового процесу над членами українського батальйону «Азов», офіційно визнаного Росією «терористичним» угрупуванням. Однак ідея цього процесу так і не була втілена в життя. А через рік у російському місті Ростов-на-Дону відкрили кримінальну справу проти 24 з них. Це найбільша справа, що надійшла до військового суду в Ростові-на-Дону.
На засіданні 14 червня прокурор повідомив, що двох обвинувачених вже обміняли. Ними були лейтенант «Азову» Давид Касаткін і старший солдат Дмитро Лабінський. Прокурор не уточнив, чи судитимуть їх заочно. Їхні імена досі вказані в матеріалах на сайті суду. 22 інших утримують під вартою в СІЗО в Ростові-на-Дону. На останньому засіданні, яке відбулося 28 червня, в залі суду були присутні 20 підсудних. Двох підсудних не привезли на засідання через хворобу.
Серед обвинувачених – 9 жінок. В «Азові» вони здебільшого працювали поварами або виконували господарські обов'язки. Наприклад, 49-річна Наталія Гольфінер була завідувачкою продовольчого складу «Азова» в селі Урзуф Маріупольського району. «Я виконувала свою роботу, щоб забезпечувати родину. Чоловікові потрібна була операція з видалення хребетної грижі, а дочка була вагітна і також потребувала матеріальної допомоги», – сказала вона на допиті, як цитує одне з російських ЗМІ. Іншими куховарками були Лілія Руденко, Олена Аврамова, Владислава Майборода, Олена Бондарчук, Лілія Павріанідіс, Ірина Могітіч, Марина Текіна і Ніна Бондаренко. Одна з них почала працювати в полку після закінчення технікуму, іншій порадили знайомі. Деякі з жінок готували їжу для бійців у підземеллях «Азовсталі», поки ті тримали оборону.
Лише шість чинних військовослужбовців з 22 обвинувачених
Деякі з обвинувачених на момент початку бойових дій вже не входили до складу полку «Азов». Наприклад, Олександр Ірх був затриманий у квітні 2022 року Народною міліцією самопроголошеної Донецької народної республіки на сході України, хоча служив у танковому підрозділі «Азов» лише у 2015-2020 роках. Олександр Мухін, Анатолій Грицик, Ярослав Ждамаров, Олег Міжгородський, Олег Тишкул та Артем Гребешков також є колишніми членами батальйону. Вони звільнилися з нього між 2018 та 2021 роками.
Лише шестеро обвинувачених були чинними військовослужбовцями Національної гвардії України. Це Олег Жарков, Артур Грецький, Олександр Іщенко, Олександр Мероченець, Олексій Смиков і Микита Тимонін. Вони потрапили в полон навесні 2022 року, деякі з них – у Маріуполі, але не всі на самому металургійному заводі «Азовсталь».
14 червня прокурор оголосив особи обвинувачених. 28 червня він зачитав обвинувальний акт з посиланнями на правові норми самопроголошеної Донецької народної республіки. У зв'язку з цим він попросив суд відкласти засідання і дати час для приведення справи у відповідність до російського кримінального кодексу. Наступне засідання має відбутися 19 липня. Підсудні повинні будуть заявити про своє ставлення до справи і визнати або не визнати свою провину.
«Більшість підсудних взагалі не були бійцями і не мали жодного відношення до збройних дій, – розповідає правозахисник Роман Кисельов. – Теоретично можна уявити, що члени збройного формування можуть своїми діями досягати якихось терористичних цілей. Але як кухарі можуть їх реалізувати, готуючи їжу, мені не дуже зрозуміло». Адвокат нагадує, що «Азов» був легальною організацією в Україні і був інтегрований до складу збройних сил країни. Тому люди, які йшли туди на невійськову роботу, не могли передбачити таких наслідків через свою роботу. «Як завжди, весь тягар лягає на найслабших і незахищених», – зазначає Кисельов.
Обміни полоненими на високому рівні
Верховний суд Росії визнав полк «Азов» терористичним формуванням у серпні 2022 року. Генпрокуратура вимагала цього у травні на тлі виведення бійців полку з «Азовсталі». Протягом трьох місяців завод залишався єдиним місцем у місті, яке не перебувало під контролем російських військових. У квітні президент Росії Володимир Путін утримався від штурму «Азовсталі», наказавши оточити його. За посередництва ООН активізувалися переговори про евакуацію цивільного населення та українських бійців. На початку травня 2022 року з заводу спочатку вивели цивільних, потім евакуювали поранених, а згодом почали здаватися в полон військові. 20 травня 2022 року «Азовсталь» перейшов під повний контроль російських військ. За даними Міноборони РФ, 2 439 бійців полку «Азов» здалися в полон. Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що понад 2 500 захисників «Азовсталі» здалися в полон.
29 червня Москва і Київ провели обмін 144 полоненими з кожного боку. Серед обміняних бійців були і члени «Азову». На той момент це був найбільший обмін з початку війни. Державна Дума (парламент) Росії виступила проти екстрадиції бійців «Азову». Її спікеру В'ячеславу Володіну навіть довелося виправдовуватися за це рішення. Він запевнив, що обмінювали лише «важкопоранених [українських солдатів] і неспроможних брати участь у бойових діях». Батальйон «Азов» має особливе політичне значення через його ранній і, як стверджується, постійний зв'язок з ультраправими групами і неонацистською ідеологією.
«Усі члени батальйону «Азов» перебувають під слідством: хто до чого причетний, що вони робили», – заявив Володін на засіданні парламенту минулого літа. Однак через кілька місяців, у вересні 2022 року, Росія передала Україні ще п'ятьох високопоставлених офіцерів «Азову»: командира «Азова» Дениса Прокопенка (відомого за позивним «Редис»), в.о. командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергія Волинського («Волина»), командира 1-го окремого батальйону морської піхоти Євгена Бову, а також Святослава Паламара та Олега Хоменка. Ці п'ятеро чоловіків, які були відправлені до Туреччини і, за домовленістю з Москвою, мали залишатися там упродовж усього періоду війни, прибули в Україну в суботу, 8 липня, у супроводі президента Володимира Зеленського, який повертався з дипломатичного візиту.
Обмін командирами був частиною угоди, яка передбачала повернення ще 200 українців і десяти іноземців. Росія отримала в обмін 55 військовополонених, а також бізнесмена і проросійського політика Віктора Медведчука. У ЗМІ його називають «кумом» президента Росії Володимира Путіна.
Потім послідували інші в'язні з «Азовсталі». Щонайменше 86 з них були передані Україні в листопаді, а ще 45 – у травні цього року. Доля сотень ув'язнених досі невідома.
Члени терористичного угруповання чи учасники бойових дій?
Підсудних також звинувачують у спробі повалення конституційного ладу і підготовці до здійснення терористичної діяльності. Деяким зі звинувачених загрожує довічне ув'язнення.
«Цікаво, кого могли намагатися повалити підсудні, якщо вони діяли на міжнародно визнаній території України в той час, коли навіть сама Росія ще не визнавала «республіки» [Східної та Південної України] суб'єктами міжнародного права?» – запитує Кисельов. Всі фігуранти були затримані навесні 2022 року, а «референдум» про приєднання окупованих територій до Росії відбувся лише восени.
Крім того, «звинувачення в проходженні навчання фактично дублює звинувачення в участі в терористичній організації: участь в організації передбачає різний спектр діяльності, в тому числі і навчання», – каже Кисельов.
Кисельов зазначає, що у справі є додаткові процесуальні проблеми. Спочатку було вирішено судити обвинувачених за кримінальним кодексом самопроголошеної Донецької народної республіки. В результаті частина слідчих дій проходила без участі адвокатів обвинувачених. Закон «республіки» не передбачав обов'язкової присутності захисника у кримінальній справі. «Будь-які докази, отримані з порушенням основоположного правила забезпечення доступу до професійного захисника, не можуть вважатися прийнятними в російському суді. Але це питання старанно замовчується, – каже правозахисник. – На мій погляд, поки що процес є глузуванням над правосуддям», – підсумовує він.
