29 червня Шевченківський суд Києва, столиці України, виніс вирок мешканці Херсона, яка, згідно з судовим рішенням, працювала в «Міністерстві внутрішніх справ Херсонської області» під час російської окупації.
Жінка не лише визнала свою провину, але й активно допомагала слідству у викритті інших колаборантів. Їй доведеться провести за ґратами п’ять років, що значно менше, ніж 12-15 років, передбачених законом за колаборацію. Цей вирок, напевно, найменш суворий для такого злочину, що важливо з огляду на той факт, що українські суди останнім часом почали застосовувати пом’якшення покарання за колаборацію – за пропозицією прокурора.
Жінку судили в закритому судовому засіданні. До обвинуваченої вжито заходи безпеки. Вона також проходить свідком по низці подібних кримінальних проваджень. Чим ми і скористалися, побувавши на відкритому слуханні, де вона давала показання як свідок.
Анна вирішує залишитися в Херсоні
Анні [ім’я змінено з міркувань безпеки] близько 30-ти, дітей не має, проживала в цивільному шлюбі. До окупації працювала старшим оперуповноваженим інформаційно-аналітичного центру управління карного розшуку ГУ МВС в Херсонській області.
У судовому засіданні Анна розповідає, що 24 лютого 2022 року СБУ, поліція, нацгвардія, прокуратура і військові виїхали з Херсона. Деякі військові частини залишилися і намагалися відбити Антонівський міст, щоб не дати росіянам зайти в місто.
Із показань обвинуваченої, 24 лютого вона прибула до місця служби у зв’язку із оголошенням бойової тривоги і виконувала наказ керівництва на знищення службової документації. Після цього жіночий особовий склад відпустили додому і сказали чекати подальших інструкцій. Пізніше того ж дня надійшло повідомлення, що в Херсонській області оголошено евакуацію. Від керівництва вона дізналась, що евакуація є добровільною, тому відмовилась та вирішила залишитись в Херсоні, оскільки в її родини немає власного автомобіля, її батько інвалід на той час лікувався, а мати має захворювання серця.
На початку березня Херсон окупували. Військові РФ захопили всі правоохоронні установи і, дізнавшись дані співробітників, почали їх шукати, вважаючи, що вони чинитимуть спротив новій владі.
18 травня 2022-го військова адміністрація представила керівником окупаційного МВС у Херсонській області генерала Володимира Ліпандіна. Це колишній очільник поліції Черкаської області, який під час Революції гідності в 2014-му керував затриманням місцевих активістів. Потім він утік до анексованого Криму, де займався охоронним бізнесом.
«ФСБ вибивала двері»
Зі слів Анни, до працівників української поліції окупанти приїздили додому із пропозиціями, а потім погрозами змушували до співпраці. Обвинувачена розповіла, що їй відомо, що деяких працівників правоохоронних органів, які відмовлялись працювати з окупантами, вивозили до катівень і чинили на них фізичний та психологічний тиск.
Застрягнувши в місті, Анна начебто неодноразово писала рапорти до керівництва, прохаючи сприяти її виїзду на підконтрольну територію України, але вони залишались без уваги. Двічі жінка намагалась виїхати самостійно з окупованого міста, однак на блокпостах її не пропускали. До неї та її цивільного чоловіка кілька разів приходили представники окупаційної влади, психологічно тиснули, однак вона відмовлялась співпрацювати. Проте, коли почали погрожувати фізичною розправою її батькам, вимушено погодилась.
«Працівники управління карного розшуку ГУНП в Херсонській області, які залишились у Херсоні, були примусово залучені до співпраці з Російською федерацією. До них і, зокрема, до мене ФСБ приїздила, вибивала двері… Так, це було примусово. Я пішла працювати, тому що були погрози до моїх батьків. Крім того, не було матеріальної можливості проживати. Було завезено російські продукти харчування і лікарські засоби. У мене батьки-інваліди. Вибачте, як порядна донька, я пішла порушувати закон… Змогла витягнути батька, якого пролікувала, який зараз знаходиться за межами нашої держави, виїхав… Та відклала грошей, щоб можна було дочекатися, коли деокупують Херсон».
«Як такого законодавства не було»
У період з 23 червня по 30 червня 2022 року Анна обіймала посаду «виконуючої обов'язки інспектора групи кадрового забезпечення експертно-криміналістичного центру» в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ Херсонської області, а з 30 червня по 19 липня 2022 року – «виконуючої обов'язки начальника групи кадрового забезпечення експертно-криміналістичного центру». 19 липня 2022 року, за словами жінки, її проти її волі та без її відома перевели до Головного управління МВС Херсонської області окупаційної влади на посаду «тимчасово виконуючої обов'язки заступника начальника управління по роботі з особовим складом».
На останній посаді вона перевіряла накази про призначення, звільнення та переведення співробітників окупаційної поліції, займалась статистичною звітністю та доповідала керівництву про укомплектованість кадрами. Для тих, хто в органах раніше не працював, оголошували набір, і люди приходили до райвідділів та писали заяви про прийом на роботу.
«Я не бачила, як хто приходив. Не можу сказати, що цю або іншу особу привезли силою і змусили писати цю заяву. Це не входило до моєї компетенції. Я цим не займалась. Можу сказати, що в експертно-криміналістичному центрі були особи, які добровільно приходили та подавали заяви на працевлаштування… Коли я прийшла в главк, було призначено більше 500 осіб, а коли звільнялась – близько 1200, які працювали, і 80-90 вже було звільнено за власним бажанням».
29 серпня 2022 генерал Ліпандін підписав наказ про затвердження штатної структури ГУ МВД в Херсонській області і наказ щодо створення райвідділів – загальна чисельність повинна була складати 6500 осіб. Однак реально на той час, як розповідає свідок, працювало близько тисячі.
За словами жінки, звільнитися можна було тільки за згодою керівника, якщо останній не підписував заяву на звільнення, то її ніхто не розглядав. Жінка підтвердила, що іноді накази про призначення виносилися щодо осіб, які не знали про своє працевлаштування і на роботу не виходили. На допиті у суді вона пригадала два таких випадки.
Остаточно законодавство РФ мало почати діяти після референдуму. До того часу в окупованому місті панувало беззаконня. «Як такого законодавства не було. Представники, яких прислали з РФ, хотіли, щоб ми вже працювали за російськими законами. Працювали за російськими законами слідчі управління, у зв’язку з тим, що заводили справи за статтями, які прописані в Кримінальному кодексі РФ. Ми як кадровий підрозділ не користувалися федеральним законом щодо кадрового забезпечення», – завила свідок.
Анна звільняється та копіює дані для українських державних служб
12 вересня 2022 року Анна звільнилася за власним бажанням, оскільки «не погоджувалася з діючим законодавством і тим, що в Херсоні хотіли провести референдум. Я не підтримувала ту владу і те, що Херсон був окупований. У зв’язку з цим рішення було звільнитися (…) При звільненні я на свою флешку скинула всю службову інформацію, що стосувалась кадрового підрозділу: всі накази, таблиці, штатки… Всю інформацію зберегла і передала до Служби безпеки України».
30 вересня Російська Федерація заявила, що анексувала Херсонську область. Але 9 листопада російські війська залишили місто і перегрупувалися на східному березі Дніпра. 11 листопада Україна оголосила, що її війська увійшли в місто після відходу російських військ.
Жінка сама прийшла до правоохоронців. І ті від допомоги не відмовилися, але запропонували вилучити ці документи під час обшуку в неї вдома. Того ж дня ввечері на обшуку жінка добровільно видала свій робочий ноутбук, флешку і мобільний телефон. 30 листопада 2022-го її офіційно затримали.
На флешці були документи про призначення працівників поліції, таблиці зі списками працівників. Тепер у судах над колаборантами Анна пояснює походження цих документів. За кілька тижнів до вироку вона дала показання у суді щодо одного такого співробітника окупаційної поліції, наказ про призначення якого був на флешці. Самого обвинуваченого Анна не знала і вони познайомилися вже після затримання, коли їх обох конвоювали на продовження строку досудового розслідування.
Суд бере до уваги пом'якшувальні обставини
Анна просила суд взяти до уваги, що, ризикуючи власним життям, зібрала і передала українським спецслужбам всю можливу службову інформацію про більш ніж 1000 осіб, які співпрацювали із окупаційною владою в Херсоні.
Суд врахував зізнання жінки, її щире каяття, активне сприяння слідству, скоєння нею злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, негативне і критичне ставлення до вчиненого. Тому суд погодився призначити покарання нижче від мінімальної межі, встановленої законом.
Жінку засудили до 5 років позбавлення волі із забороною на 10 років обіймати посади в правоохоронних органах, без конфіскації майна. Наразі більше пів року свого тюремного строку обвинувачена вже відбула на попередньому ув’язненні.
Цей репортаж входить до циклу публікацій про правосуддя щодо воєнних злочинів і підготовлений у партнерстві з українськими журналістами. Перша версія цієї статті була опублікована на сайті новин «Судовий репортер».
