«Одна з проблем, з якою ми стикаємося, особливо в цій війні, полягає в тому, що Росія є агресором, і очевидно, що жодного воєнного злочину чи порушення міжнародного гуманітарного права (МГП) не відбулося б, якби не російська агресія. Але тим не менш, міжнародне гуманітарне право застосовується однаково до обох сторін», – зазначає Марко Сассолі, професор міжнародного права Женевського університету у Швейцарії та один з трьох незалежних експертів, що підготували на початку квітня звіт для Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Це перший незалежний звіт, опублікований щодо «порушень міжнародного гуманітарного права та прав людини, воєнних злочинів та злочинів проти людства», скоєних від 24 лютого, після того, як Російська Федерація атакувала Україну.
Місія ОБСЄ «виявила чіткі закономірності порушень МГП російськими силами в багатьох з вивчених пунктів», – йдеться у звіті. «Це стосується, зокрема, ведення ними бойових дій», – зазначається далі у звіті. «Неможливо уявити, що стільки цивільних осіб було б вбито та поранено і що стільки цивільної власності, включаючи будинки, лікарні, культурні цінності, школи, багатоповерхові житлові будинки, адміністративні будівлі, в'язниці, поліцейські дільниці, водопровідні станції та електромережі, було б пошкоджено або знищено, якби Росія дотримувалася своїх зобов'язань в рамках МГП щодо диференціації, пропорційності та обережності при здійсненні бойових дій на території України».
У звіті вказується на те, що «певні порушення та проблеми були також виявлені і відносно методів України». Місія «особливо стурбована поводженням з військовополоненими, які спочатку вважалися злочинцями і з якими поводилися несумісним з Женевською конвенцією III [про військовополонених] чином».
Військовополонені
У звіті висловлюються серйозні занепокоєння щодо поводження з військовополоненими як російською, так і українською сторонами. Серед них – відсутність прозорості щодо кількості ув'язнених та відмова у доступі Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ), який, відповідно до міжнародного гуманітарного права, визначеного Женевськими конвенціями, має бути єдиним органом, відповідальним за реєстрацію ув'язнених, інформування їхніх родин та їхнє відвідування. І Росія, і Україна підписали Женевські конвенції.
МКЧХ заявив 3 червня, що йому вдалося «відвідати деяких з них, але цього недостатньо: сторони повинні надати нам доступ до всіх цих в'язнів».
Що стосується порушень Україною норм МГП та ймовірних воєнних злочинів, то у звіті ОБСЄ згадується, зокрема, демонстрування російських полонених у соціальних мережах у перші дні війни, а також відео, на якому, вірогідно, члени українських сил стріляють по ногах полонених російських солдатів, про що також повідомляли Human Rights Watch. Більш того, декілька засобів масової інформації, включаючи «Аль-Джазіру» та «Нью-Йорк Таймз», повідомили про інцидент, в якому захоплені російські солдати були начебто страчені українськими збройними силами.
Щодо демонстрації російських ув'язнених у соціальних мережах, Сассолі зазначив, що «в соціальних мережах були всілякі фотографії, і [ув'язнені] говорили «ми ув'язнені», «мені шкода», «Путін – злочинець», « дорога мамо, будь ласка, борись з ним» і всі ці речі, які, очевидно, можуть поставити людину та її сім'ю під загрозу». Human Rights Watch вважає, що «українська влада повинна припинити і запобігти розміщенню в соціальних мережах і додатках обміну повідомленнями відеозаписів захоплених російських солдатів, особливо тих, які показують, як їх принижують або залякують».
За словами Сассолі, виставляти військовополонених на показ «громадській цікавості» є порушенням МГП, але не військовим злочином. Воєнні злочини підпадають під дію МГП, пояснює Сассолі, але не всі порушення МГП є воєнними злочинами. Наприклад, утримання ув'язнених під покровительством прокурора так, ніби всі вони є злочинцями, а не в таборах, контрольованих армією, є порушенням МГП, але не є воєнним злочином. За його словами, навіть відсутність їдальні у таборі є порушенням МГП, за яке можуть бути застосовані міжнародні санкції до держав, але не до окремих осіб.
Однак, каліцтво, катування або страта полонених солдатів є військовим злочином, якщо це доведено і якщо може бути встановлена індивідуальна відповідальність, розповів він в інтерв'ю Justice Info. Відповідальність командування також можлива, зазначив він, але часто це ще складніше довести у суді.
Поводження з військовополоненими регулюється Третьою Женевською конвенцією і вступає в силу з моменту взяття в полон. Вона передбачає зобов'язання ставитися до них гуманно у будь-який момент. Вбивство, жорстоке поводження або умисне катування є військовим злочином, так само як і умисне заподіяння сильних страждань або шкоди здоров'ю полонених. Не допускається також застосування до них катувань або інших форм примусу з метою отримання інформації.
Україна обіцяє провести розслідування
«Відео, розміщені в Інтернеті 27 березня 2022 року, судячи з усього, показують, як українські сили жорстоко поводяться з захопленими військовими або російськими бійцями, які мають статус військовополонених, зокрема, стріляють трьом з них в ноги», – зазначає Human Rights Watch. Інцидент, як видається, стався в селі поблизу міста Харків, про повернення під контроль якого українська влада оголосила двома днями раніше. Розслідування телекомпанії BBC, хоча і не є повністю вичерпним, вказує на те, що відео не можна вважати сфабрикованим. ВВС цитує Олексія Арестовича, радника президента України Володимира Зеленського, який заявив, що розслідування було розпочато негайно і що «всім нашим військовим, цивільним і силам оборони нагадали, що погане поводження з військовополоненими є військовим злочином».
Однак Олександр Павліченко, директор Української Гельсінської спілки з прав людини, повідомив Justice Info з Києва, що він також отримав це відео, перевірив його і встановив, що воно є « недостовірним», не уточнивши, яким чином він дійшов такого висновку. Він додав, що передав його до національної прокуратури та що там прийшли до такого ж висновку. Він додав, що звернувся до влади з питанням, чи є військовополонені з такими травмами ніг, і отримав заперечну відповідь.
Надія Волкова, засновниця і директорка Української правової консультативної групи, налаштована більш скептично. «Вони не розслідують, і ніколи не розслідували», – сказала вона в інтерв'ю Justice Info із Західної України, куди вона була змушена тікати через війну. «Щодо цього питання, починаючи з 2015 року, [генеральні прокурори] завжди стверджують, що його не існує. Є розслідування з російського боку, але немає жодного з боку України».
Україна бере участь у війні з російськими сепаратистами на сході країни з 2014 року, і існують ствердження про тамтешні звірства також з боку українців. За словами пані Волкової, колишній заступник прокурора Гюндуз Мамедов був в курсі цього питання і знав, що воно є політично чутливим. «Він знав, що ці розслідування необхідно відкрити, і він їх відкрив. Але вони так і не дійшли до стадії судового розгляду». Він пішов з посади в липні 2021 року, посилаючись на «завідомо важкі умови праці».
Найбільш серйозний інцидент, про який повідомила газета «Нью-Йорк Таймз» 6 квітня, стосується ймовірної страти полонених російських військовослужбовців. Газета стверджує, що перевірила відео, на якому «група українських солдатів вбиває полонених російських солдатів біля села на заході від Києва» приблизно 30 березня. Видання пише, що відео було «знято на дорозі на північ від села Дмитрівка, приблизно 11 км на південний захід від Бучі, де виявлення сотень тіл цивільних осіб викликало звинувачення в тому, що російські війська вбивали мирних жителів під час свого відступу». Газета цитує слова українського солдата, які звучать на відео, про те, що «вони навіть не люди». Телекомпанія BBC також провела розслідування цього відео.
Україна знову пообіцяла провести розслідування. Але в той час як Україна вже провела судові процеси щодо військових злочинів, скоєних полоненими російськими солдатами, прогрес у розслідуванні злочинів, скоєних власними силами, залишається непевним. Павліченко, який повідомив Justice Info, що він не знав про це відео, додав, що будь-які достовірні твердження про військові злочини, скоєні українськими силами, повинні підлягати розслідуванню і притягненню до відповідальності.
Генеральний прокурор України «зобов’язана це зробити»
Сассолі зазначає, що розслідування ОБСЄ, в якому він брав участь, завершилося 1 квітня. Але, за його словами, на той час Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова вже відкрила 4 000 розслідувань воєнних злочинів. «Ми спеціально запитали, скільки з них стосуються українців, і нам відповіли, що є кілька випадків, коли українці співпрацювали з російськими військами, але жодного випадку, в якому б фігурували українці, що воюють за Україну», – розповідає він в інтерв'ю для Justice Info. «Це прикро, тому що притягнути їх до відповідальності, очевидно, було б набагато простіше. У загальній атмосфері, не тільки в Україні, але й у Швейцарії, коли ви говорите щось про російські жертви, вас сприймають як людину, яка якимось чином виправдовує Путіна. Ми розуміємо, що не можна бути дуже популярним прокурором в Україні, якщо починати притягувати до відповідальності українських солдатів. Але вона повинна це зробити».
Він також вважає, що західні держави повинні зосередити на цьому увагу. «Багато західних держав допомагають українській прокуратурі в її розслідуваннях, в тому числі Великобританія», – зазначає Сассолі. «Якось у мене була нарада в Zoom з їхньою командою, яка перебуває в Польщі. Генеральний прокурор Великої Британії був присутній, і всі говорили про ці жахливі російські військові злочини, і я сказав: «Можливо, ви могли б також спробувати пояснити українським прокурорам, що їм слід притягувати до відповідальності і українців за військові злочини». Вони не відреагували, але у мене склалося враження, що вони дивилися на мене так, ніби я намагався захищати агресію Путіна».
