З початку серпня Верховний суд окупованої Росією Донецької народної республіки («ДНР») на сході України значно пришвидшив розгляд судових справ щодо українських військовослужбовців. З 1 серпня було винесено вироки 118 військовополоненим, причому лише 15 справ були розглянуті заочно (без присутності обвинуваченого). У всіх інших випадках обвинувачені були присутні в суді, переважна більшість з них визнали свою провину – принаймні, Justice Info не було знайдено відомостей про заперечення обвинуваченими своєї провини.
Кількість справ була підрахована Justice Info на основі інформації, опублікованої російськими державними інформаційними агентствами, військовими Telegram- каналами та на сайтах російських правоохоронних органів. Незважаючи на те, що Росія вже більше року вважає «ДНР» своєю територією, суди в так званій республіці досі не перейшли на російську автоматизовану систему «Правосуддя». Ця система діє в судах по всій Росії, дозволяючи в режимі онлайн відстежувати надходження справ, розпорядок слухань та отримувати інформацію про осіб, які беруть участь у процесах.
Через це неможливо перевірити, чи всі вироки щодо українських військовополонених були оприлюднені, і зрозуміти, скільки ще справ перебуває на розгляді суду. У травні цього року голова Слідчого комітету Росії (одного з російських правоохоронних органів, відповідального за відкриття та проведення розслідувань за більшістю статей Кримінального кодексу) Олександр Бастрикін повідомив про порушення понад 2900 кримінальних справ проти 716 осіб у зв'язку зі злочинами, скоєними на Донбасі і пов'язаними з війною в Україні.
Морським піхотинцям винесено довічні вироки
Щонайменше 15 українських військовослужбовців були засуджені до довічного ув'язнення. У всіх випадках кримінальні провадження пов'язані з подіями, що відбулися в Маріуполі та його околицях навесні 2022 року.
Бій за Маріуполь розпочався 25 лютого, наступного дня після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. 2 березня українські сили в Маріуполі опинилися в оточенні. 13 квітня взята в облогу 36-а бригада морської піхоти Збройних сил України спробувала прорватися на металургійний комбінат ім. Ілліча. В результаті частина бійців дісталася до території металургійного заводу «Азовсталь», частина потрапила в полон. 16 травня бійці, що перебували на «Азовсталі», також здалися. Відтоді місто перебуває під повним російським контролем.
Серед засуджених судом «ДНР» за останні чотири місяці значна кількість саме морських піхотинців. Серед тих, хто отримав довічне ув'язнення, – військовослужбовець 23-го загону морської охорони Державної прикордонної служби України Денис Гангала, радіотелефоніст 36-ї бригади морської піхоти Ігор Таран, водій цього ж підрозділу Андрій Скорина, командир 2-го взводу 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї бригади Леонід Онупко. Останнім у справі фігурує Олександр Свинарчук, вирок якому було винесено 21 листопада.
Як і інших обвинувачених, їх звинуватили у жорстокому поводженні з цивільним населенням, застосуванні заборонених методів ведення війни у збройному конфлікті, а також у вбивстві цивільних осіб з мотивів політичної чи ідеологічної ненависті. Наприклад, командира взводу Онупко 16 жовтня визнали винним у тому, що він віддав наказ розстріляти 10 цивільних осіб у період з 15 березня по 4 квітня 2022 року. За версією російського слідства, він віддавав ці накази з блокпоста «Садок», розташованого в приміщенні колишнього дитячого садка на вулиці Яснополянській у Маріуполі. Підлеглих Онупка на блокпостах звинуватили в тому, що вони затримували місцевих жителів, яких підозрювали у допомозі російським солдатам, і повідомляли інформацію про затримання Онупку. Потім Онупко нібито доповідав про затриманих командуванню бригади, яке, як правило, віддавало наказ про їх розстріл. Онупко доводив цей наказ до своїх підлеглих для виконання, стверджувало обвинувачення.
Під час іншого судового засідання снайпер Ігор Клещунов з 501-го окремого батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти, який служив під командуванням Онупка, підтвердив існування таких наказів. 7 листопада Верховний суд «ДНР» засудив Клещунова до довічного ув'язнення, визнавши його винним у розстрілі чотирьох цивільних осіб. На відео, оприлюдненому Слідчим комітетом Росії, на запитання «Чи розкаюєтеся ви у скоєному?» він відповів: «Так точно». В офіційній заяві Слідчого комітету, як і в повідомленнях державних інформаційних агентств, не повідомляється про конкретні докази, представлені стороною обвинувачення під час судового процесу.
Особливий режим для особливих ув’язнених
Відповідно до російського законодавства, засуджені до довічного ув'язнення, як правило, повинні відбувати покарання в колоніях особливого режиму. Загалом у Росії існує три види тюремних режимів: загальний, суворий і особливий. Принципова відмінність особливого режиму полягає в тому, що ув'язнені розміщуються в індивідуальних або іноді в невеликих групових камерах, тоді як в інших колоніях вони живуть у гуртожитках. У всій країні існує лише вісім колоній особливого режиму для довічно ув'язнених, інші призначені для рецидивістів.
Дмитро Гурін, правовий радник неурядової організації «European Prison Litigation Network», вважає, що за наявності вироку суду російська влада може обґрунтувати вибір місця відбування покарання на основі норм національного Кримінально- виконавчого кодексу, а не Женевських конвенцій, оскільки «тепер перед ними – засуджений злочинець, а не військовополонений». За словами Гуріна, Кримінально- виконавчий кодекс Російської Федерації, в свою чергу, надає Федеральній службі виконання покарань фактично необмежену свободу дій у визначенні місця відбування покарання. Наразі Росія не розголошує інформацію про конкретні в'язниці, до яких будуть відправлені засуджені військовополонені.
Єдиним, хто отримав довічне ув'язнення заочно, є військовослужбовець полку «Азов» Національної гвардії України Микола Кущ (позивний «Мороз»). За версією Головної військової прокуратури Росії, в середині квітня 2022 року Кущ застрелив у Маріуполі військовослужбовця «Народної міліції ДНР». Після стрілянини він нібито взяв зброю, перевернув військовослужбовця «ДНР» на спину і вистрілив йому в голову.
За версією слідства, Кущ сам зняв момент вбивства на камеру, прикріплену до шолома, а потім виклав його «в одному з Telegram-каналів», в якому він був адміністратором. У липні 2022 року суд в «ДНР» вже виносив йому вирок за аналогічний злочин. На той час у самопроголошеній республіці діяло власне законодавство, і Кущ був засуджений до смертної кари. Однак вирок не був виконаний. У вересні 2022 року його разом з 214 іншими українськими солдатами обміняли на 55 російських військовослужбовців і проросійського політика Віктора Медведчука. Наприкінці жовтня «Мороз» разом з іншими бійцями «Азову» дав українському журналісту вичерпне інтерв'ю, в якому розповів про своє повернення на фронт.
Проросійські погляди як «політична ненависть»
Ще 104 військовополонених були засуджені до термінів від 12 до 30 років ув'язнення. Дев'яносто військовослужбовців були присутні на судових засіданнях особисто, і лише 14 справ були розглянуті заочно. Більшість підсудних були членами 36-ї бригади морської піхоти, полку «Азов» або ж 56-ї окремої мотопіхотної бригади. Військовослужбовців звинувачували у жорстокому поводженні з цивільним населенням, застосуванні заборонених засобів і методів у збройному конфлікті, а також у вбивстві з мотивів ідеологічної чи політичної ненависті.
Як правило, формулювання «на підґрунті ідеологічної або політичної ненависті» в цих справах по суті означало «неприязнь до проросійських поглядів». Українські солдати нібито вбивали тих, хто підтримував Росію в конфлікті. Наприклад, 1 листопада Верховний суд «ДНР» засудив інспектора прикордонної служби, старшого сержанта полку «Азов» Сергія Ростовського до 26 років позбавлення волі суворого режиму. За версією слідства, наприкінці березня 2022 року Ростовський патрулював територію на одному з перехресть Маріуполя. У цей період, за версією слідства, він перешкоджав вільному пересуванню цивільного населення, а тих, хто не виконував інструкцій або «підтримував спеціальну військову операцію чи допомагав збройним силам "ДНР"», вбивали.
Обвинувачення інкримінувало один з таких епізодів Ростовському. 26 березня на вулиці, яку він патрулював, він нібито помітив двох людей, які, на його думку, підтримували «спеціальну військову операцію Росії», надавали допомогу збройним силам «ДНР» і Росії або мали проросійські позиції. Як повідомляється, Ростовський здійснив щонайменше сім прицільних пострілів з АК-47. Жертвами виявилася подружня пара медичних працівників. Слідчий комітет не уточнює, як Ростовський визначив, що вони мали проросійські погляди, а також не вказує, які докази були надані суду. У відео, опублікованому російським слідством, Ростовський заявив, що «глибоко шкодує» про свої дії.
Одна справа про зґвалтування
У деяких випадках Слідчий комітет Росії також звинувачує українських військовослужбовців в умисному пошкодженні чужого майна. Це звинувачення фігурує у справі командирів мінометних підрозділів лейтенанта Євгена Земляка, сержанта Юрія Дмитрієва та сержанта Павла Курченка, які служили за контрактом у полку «Азов». Їх звинувачують у неодноразових обстрілах села Калинівка Новоазовського району Маріуполя без військової необхідності, мотивованих «почуттям ненависті до місцевого населення через їхню, як вони вважали, проросійську позицію». Суд засудив їх до тюремного ув'язнення на строк від 23 до 24 років, але заочно.
Один із засуджених, заступник командира взводу вогневої підтримки 36-ї бригади морської піхоти, старший лейтенант Сергій Батинський, був визнаний винним у зґвалтуванні. За версією слідства, на початку квітня 2022 року товариші по службі Батинського затримали в Маріуполі сімейну пару і закрили їх у підвалі. 8 квітня Батинський нібито увійшов до приміщення полонених, погрожував жінці вбити її та вчинив сексуальне насильство. Пізніше Батинський нібито застрелив її чоловіка. У Слідчому комітеті Росії заявили, що провели реконструкцію злочину, де «Батинський детально розповів, як він скоював злочини». Український військовий визнав свою провину і був засуджений до 25 років позбавлення волі.
Додаткова цінність в обміні полоненими?
Значне збільшення кількості нових вироків, винесених Верховним судом «ДНР», пов'язане з набуттям чинності закону про російську кримінальну юрисдикцію на анексованих територіях, вважає Дмитро Гурін. Президент Росії Володимир Путін підписав документ 31 липня 2023 року, після того, як він перебував на розгляді в Державній думі (парламенті Росії) з грудня 2022 року, що є досить тривалим терміном для такого «військового» законопроекту.
Ухвалений закон передбачає, що військові трибунали в Донецьку і Луганську («ЛНР») можуть працювати «як і раніше», але тепер під російською юрисдикцією. Поряд з цим уточненням, документ містить інші положення, такі як звільнення від кримінального переслідування за будь-який злочин, вчинений «на захист інтересів Російської Федерації». Така індульгенція надається за дії, вчинені на окупованих територіях до 30 вересня 2022 року.
«Діяльність судів на окупованих територіях спочатку була уповільнена – вочевидь, вони чекали директив з Москви, – припускає Гурін. – З прийняттям цього закону суди відновили свою роботу. Документ, по суті, дав зелене світло судам: працювати в звичайному режимі, але за російським законодавством, тобто без смертних вироків (принаймні поки що) і за правилами чинного кримінально-процесуального кодексу». Гурін пояснює суворість вироків тим, що чиновники з окупованих територій хочуть вислужитися перед «новим керівництвом».
Військовополонені можуть бути притягнуті до відповідальності, але лише за конкретні злочини, а не за абстрактну участь у військових діях. У російському законодавстві така норма визначена як «застосування заборонених методів ведення війни». Але, на думку Гуріна, «навіть якщо припустити, що звинувачення в розглянутих справах обґрунтовані – це не має значення. З точки зору міжнародного права російські трибунали в так званих ЛНР і ДНР не є судами, які створені на підставі закону, а отже їхні рішення юридично нікчемні». Гурін вважає, що росіяни здебільшого використовують ці вироки для того, щоб підвищити ставки в питанні обміну військовополоненими з Україною.
