16 січня Олександр Бастрикін, голова Слідчого комітету Росії – одного з головних правоохоронних органів, відповідальних за кримінальне переслідування – дав традиційне для початку року інтерв'ю державному інформаційному агентству «РИА Новости». Цього року його увага була зосереджена на роботі слідчих на окупованих українських територіях.
За його словами, Росія почала розслідувати «злочини київського режиму» майже 10 років тому. «Але з часом ми маємо конкретний результат. За скоєння вбивств мирних жителів, жорстоке поводження з мирним населенням і полоненими судами до тривалих термінів позбавлення волі, зокрема й до довічного, засуджено понад 200 українських військовослужбовців. Серед них кілька десятків учасників забороненого полку “Азов”», – сказав Бастрикін. Він додав, що з 2014 року Росія порушила понад 4 000 кримінальних справ проти українських військовослужбовців. Бастрикін повідомив, що регулярно відвідує окуповані території, а його остання оперативна нарада відбулася в Маріуполі наприкінці грудня 2023 року.
Бастрикін не уточнив, чи стосуються ці дані лише окупованих територій, чи Росії в цілому, але, судячи з цифр і контексту інтерв'ю, можна зробити висновок, що його відомство рахувало саме вироки з окупованих територій.
Березень 2023 року: перші троє засуджених
Дані, наведені Бастрикіним про російські судові процеси, були зіставлені з даними, зібраними Justice Info на основі публічної інформації про вироки, винесені так званими «Верховними судами Донецька і Луганська». Безумовно, донецький суд виносив вироки українцям і до анексії Росією, але оприлюднено лише п'ять таких справ. Росія винесла перші вироки українським військовополоненим на окупованих територіях на початку весни 2023 року, більш ніж через рік після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
10 березня 2023 року Верховний суд Донецької Народної Республіки («ДНР») виніс вирок бійцям батальйону «Азов» Віктору Похозею та Владиславу Шелю. Їх визнали винними у жорстокому поводженні з населенням і застосуванні заборонених методів у збройному конфлікті. Слідчий комітет Росії повідомив, що Похозей нібито напав на одного з місцевих жителів Маріуполя, а Шель п'ять разів вистрілив у літнього чоловіка зі спостережного посту. Похозея засудили до восьми з половиною років суворого режиму, а Шеля – до вісімнадцяти з половиною років.
Того ж дня Верховний суд Луганської народної республіки («ЛНР») виніс перший вирок Максиму Буткевичу, командиру взводу спецбатальйону «Берлінго» Збройних сил України. Його визнали винним у подвійному вбивстві та умисному пошкодженні чужого майна загальнонебезпечним способом. Російське слідство повідомило, що 4 червня 2022 року він зайняв позицію в будинку в Сєвєродонецьку, звідки побачив цивільних осіб у будинку навпроти і вистрілив з протитанкового гранатомета у вхід. Верховний суд «ЛНР» засудив його до 13 років позбавлення волі.
Після винесення перших вироків у березні 2023 року Верховні суди Донецька та Луганська продовжили розгляд справ проти українських військовополонених, але до 1 червня Верховний суд «ДНР» ухвалив лише 24 вироки, а Верховний суд «ЛНР» – дев'ять. Справжній сплеск вироків стався у серпні 2023 року. Лише у серпні суди винесли вироки 32 українським військовополоненим, тобто ту кількість, яку можна прирівняти до кількості вироків, винесених за три весняні місяці.
Швидкі темпи в судах Донецька
З 10 березня 2023 року по 7 лютого 2024 року Верховний суд «ДНР» виніс вироки 222 українським військовополоненим. Переважна більшість з них були присутні в судах особисто: лише 21 вирок було винесено заочно. 28 осіб отримали довічні терміни. Найчастіше їх отримували ті, хто потрапив у російський полон невдовзі після початку повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року. Більшість засуджених у Донецьку були бійцями українського батальйону «Азов», 17-ї окремої танкової бригади Збройних сил України або військовослужбовцями 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Засуджених військовослужбовців переважно звинувачували у злочинах, які вони нібито скоїли у перші місяці війни. Наприклад, один з останніх вироків, заочно винесений Верховним судом «ДНР» 11 січня 2024 року старшому солдату Національної гвардії України Олександру Зажиренку, був винесений стосовно дій, скоєних 29 березня 2022 року в Маріуполі. Згідно з обвинувальним вироком, він незаконно затримав жінку і неозброєного російського військовослужбовця, якого убив. Суд засудив солдата до 28 років позбавлення волі.
Вчора, 7 лютого, суд «ДНР» засудив 33 військовополонених до термінів від 27 до 29 років ув'язнення. Наразі це найбільша група українців, засуджених в Росії в рамках групової справи.
Луганські суди зосереджуються на обстрілах
У Луганську з березня минулого року було засуджено 46 українських військовополонених. Більшість засуджених були захоплені в полон протягом весни-літа 2022 року. Якщо в Донецьку військовослужбовців найчастіше звинувачували у «вбивстві цивільних осіб», то в Луганську – в «умисному пошкодженні майна загальнонебезпечним способом».
Наприклад, влітку минулого року за цією статтею був засуджений військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади Збройних сил України Микола Гузема. Його звинуватили в обстрілі осколково-фугасними снарядами житлових будинків у селі Трьохізбенка Слов'яносербського району «ЛНР». У цьому та деяких інших випадках російське слідство визнало злочином обстріл, здійснений українською армією 24 лютого 2022 року. Гузема був заочно засуджений до 21 року позбавлення волі.
Це не єдиний випадок, коли обстріли в перший день повномасштабного вторгнення були кваліфіковані як злочини згідно з російським кримінальним кодексом. Так, в одній з небагатьох справ за статтею про умисне пошкодження майна загальнонебезпечним способом старший солдат 17-ї окремої танкової бригади Михайло Ізотов був заочно засуджений в Донецьку до 28 років позбавлення волі за обстріл житлових кварталів Сартани, Саханки, Талаківки і Старого Криму, селищ міського типу поблизу Маріуполя. За версією російського слідства, Ізотов стріляв у день нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року.
Слідчий комітет повідомив, що висновки у справах про пошкодження майна загальнонебезпечним способом були підтверджені будівельно-технічною експертизою. На цій підставі Слідчий комітет оцінив розмір збитків, завданих будівлям на окупованих територіях України. У грудні минулого року правоохоронне відомство повідомило, що провело 1 300 подібних експертиз.
У Луганську менше кримінальних вироків, більше судових
позовів
Вироки, винесені в Луганську, були набагато м'якшими, ніж у Донецьку. Наприклад, у Луганську за цей період не було винесено жодного довічного вироку. Найсуворіший вирок – 23 роки колонії суворого режиму – отримав майор Дмитро Швець, командир танкового батальйону 53 окремої механізованої бригади Збройних сил України, за обстріл цивільної інфраструктури у Волновасі в період лютого-березня 2022 року. Суд ухвалив рішення заочно. Більшість вироків передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 14 до 17 років.
У «ЛНР» вироки мають ще одну особливість: у 22% випадків суд задовольняє цивільні позови проти обвинувачених. Зазвичай вони становили від 1 до 3,5 млн рублів (від 10 000 до 35 000 євро) за моральну та майнову шкоду. Наприклад, найбільший позов на 3,5 мільйона рублів був поданий проти військовослужбовця 15-го окремого полку Національної гвардії України Євгена Соколова. У «ЛНР» його звинуватили в тому, що 21 квітня 2022 року в Рубіжному (місто в західній частині Луганської області України) він почув скаргу перехожого на «неприпустимість присутності Збройних сил України». За версією російського слідства, Соколов був невдоволений і кинув оборонну осколкову гранату Ф-1 у двір будинку, серйозно поранивши його мешканця.
Вироки, що не передбачають обмін
Наразі немає жодної інформації про те, що Росія включила засуджених українців до списків на обмін полоненими. Така тактика відрізняється від підходу України, яка обміняла декількох російських військовослужбовців, визнаних винними у порушенні законів війни.
Останній успішний обмін між сторонами конфлікту відбувся 3 січня. Росія отримала 248 осіб, а Україна забрала 230 осіб (за даними російських посадовців, лише 173). Черговий обмін був запланований на 24 січня, але російський літак з 64 українськими військовополоненими був збитий у Бєлгородській області, як стверджує Москва, ракетою, запущеною з підконтрольних Україні територій. Україна так і не підтвердила цю інформацію, закликавши до проведення незалежного міжнародного розслідування.
Головний редактор проросійського державного холдингу Russia Today Маргарита Симоньян опублікувала у своєму Telegram-каналі список військовополонених, які нібито перебували на борту Іл-76. Justice Info не вдалося знайти серед них тих, хто був засуджений у «ЛНР» та «ДНР» протягом останнього року. Згідно з відкритими джерелами, Росія ніколи раніше не включала до списків на обмін українців, які отримали вироки в Росії або на окупованих територіях. Втім, не всі списки на обмін були опубліковані, а між сторонами конфлікту часто виникають публічні розбіжності навіть щодо кількості тих, кого обміняли в той чи інший день.
На території Росії також працює суд у Ростові-на-Дону, але з повільнішими процесами, які важко порівняти з процесами на окупованих територіях. Наприклад, у Ростові українських в'язнів судять за участь у діяльності «незаконного збройного формування», яким Росія вважає «Азов». Ані «ДНР», ані «ЛНР» не висувають таких звинувачень проти бійців «Азову». Ростовські суди стануть темою окремої статті на сайті Justice Info.
Ще в червні 2022 року Бастрикін заявив, що українським військовим, які потрапили в полон, не варто розраховувати на обмін. «А то вони думали «здамося і до родин». Ні, в ізолятори тимчасового утримання, в СІЗО», – сказав він. Однак через три місяці після його заяви, у вересні 2022 року, Росія, з-поміж інших, обміняла п'ятьох високопоставлених командирів Азовсталі, які виїхали до Туреччини і повернулися в Україну в липні 2023 року.
