Дорога на засідання у справі проти Олександра Олександровича Радченка, також відомого як «Сан Санич», – це двогодинна подорож по трасі Харків-Дніпро. Обвинувачений, ймовірно, долає цей же шлях. У рішенні Новомосковського міськрайонного суду, що розташований приблизно за 30 км на північний схід від Дніпра і який звільнив бізнесмена з-під варти, зазначено, що Радченко не може «відлучатися з населеного пункту, де він фактично проживає», тобто з Харкова, без дозволу суду.
Радченко був засновником і генеральним директором Куп'янського молочноконсервного комбінату. Він також був депутатом Куп'янської районної ради як представник партії президента Зеленського. На час дії воєнного стану територіальну підсудність Куп'янських справ отримав Новомосковський суд. Відновити розгляд справ на місці неможливо: за даними Генерального штабу Збройних сил України, в районі Куп'янська тривають інтенсивні бойові дії, російська армія атакує українські позиції, а також обстрілює населені пункти.
За словами Дмитра Чубенка, прес-секретаря Харківської обласної прокуратури, його відомство намагалося оскаржити запобіжний захід у вигляді умовного звільнення. «Оскільки ця особа обіймала високу посаду на великому місцевому підприємстві, багато свідків є співробітниками цієї фірми, через свої зв'язки і можливості цей посадовець може впливати на свідків, але також може спотворювати докази, які доводять його винуватість», – сказав Дмитро Чубенко. «Ця особа, хоч і має поважний вік, але все одно здійснювала керівництво великим підприємством, брала участь у складанні договорів щодо постачання продукції до РФ та так званої ЛНР [Луганської самопроголошеної республіки на сході України]... Тобто він працював дуже активно, тому саме ми були на позиції тримання під вартою».
Рідкісний випадок умовного звільнення
Адвокат Радченка Ігор Степанов відповів, що «не має права розповідати про стан здоров'я Олександра Олександровича. Він достатньо здоровий, щоб бути присутнім на судових засіданнях. Він може і в будь-якому випадку буде з'являтися в суді, оскільки він зобов'язаний з'являтися на кожне судове засідання. І він буде це виконувати».
У суді Олександр Радченко виглядає бадьорим і впевненим. На перший погляд зовсім не таким, як з акцентом на вік описував суд: «Сам по собі такий вік вказує на те, що людина може мати певні проблеми з можливістю повноцінно оцінювати вимоги оточуючого світу».
Чинне законодавство надає суду право призначати або не призначати заставу при обранні запобіжного заходу у «справах про колаборацію», – зазначив Роман Чумак, адвокат, співзасновник громадської організації «Pro Justice», координатор Харківської обласної ради з питань реформи правосуддя. «Суд має враховувати всі можливі ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Безумовно, суд також має враховувати стан здоров'я обвинуваченого, його вік та наявність хронічних захворювань», – зазначив Чумак. «Враховуючи судову практику обрання та продовження запобіжних заходів у цій категорії справ, слід зазначити, що можливість внесення застави як альтернативи триманню під вартою є далеко не у всіх випадках. Це скоріше рідкісне явище, ніж загальне правило. Але хочу зазначити, що в кожному конкретному випадку суд оцінює стан здоров'я обвинуваченого і можливість держави забезпечити йому медичну допомогу в місцях позбавлення волі».
Захоплення Куп'янська російськими військами
Куп'янський молочноконсервний комбінат розташований на лівому березі річки Оскіл, менш ніж за десять кілометрів від лінії фронту. Продукція Куп'янського молочноконсервного комбінату відома по всій Україні. Під брендом «Заріччя» (російською мовою – «Заречье») підприємство випускало згущене молоко та понад 45 інших молочних продуктів із впізнаваним логотипом у вигляді зайчика. Асортимент продукції заводу розширювався, а продукція Куп'янського молочноконсервного комбінату набула широкого розголосу, аж поки російська армія не розпочала повномасштабну війну в лютому 2022 року.
За кілька днів після початку вторгнення окупанти взяли Куп’янськ під контроль, розігнали проукраїнський мітинг, затримали частину його учасників. Доля деяких з них невідома й досі. «27 лютого кацапи вже були в Куп'янську. Одразу заарештували всіх ветеранів АТО, їх здали, здали здорово, списками. Мер наш їх зустрічав, показав, де що і як, поселив», – згадує куп’янський волонтер Олександр К. [з міркувань безпеки МедіаПорт вирішив не публікувати його прізвище].
Олександр К. пережив затримання й обшук і виїхав з Куп’янська польовими шляхами на підконтрольну територію України. «Завдяки тому, що ми знали всі дороги, виїхали на той берег Осколу. І поїхали через Лиман, там вперше в житті мені захотілося наших поліцейських обійняти, тому що вони стояли на блокпосту з українським прапором», – говорить Олександр.
Український патріот?
Адвокати Олександра Радченка кажуть про підзахисного як про українського патріота, який сплачував військовий податок, а до повномасштабної війни допомагав бійцям АТО, що підтверджує куп'янський волонтер. «Знаю, що він [Радченко] роздавав молоко – це точно. Коли зникла електрика, а корів продовжували доїти, роздавав людям безкоштовно. Знаю, що до війни він допомагав воїнам АТО», – каже Олександр К. «З іншого боку, до початку війни у нього були контракти з Росією. Він назвав торгову марку не «Заріччя», а «Заречье». Казали, до речі, що в нього вкрали бренд, бо в Луганській області стали випускати цю продукцію, нібито вона українська. З таким саме кроликом чи зайцем намальованим, як і в нього», – додає він.
Вступився за Радченка голова Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський. «У нього був вибір: тікати, як всі й лишити підприємство, або рятувати свій завод. Оскільки для нього це підприємство і колектив – рідні, для всіх нас його вибір був очевидним. Він лишився, бо відповідальний за своїх працівників, партнерів, які постачали молоко. Якби завод зупинився і не приймав молоко, постачальники були б змушені вирізати поголів’я корів. Це призвело б до великих економічних втрат», – сказав він у коментарі виданню «Телеграф» навесні 2023.
Контракти з росіянами та вилучені рублі
Олександр Радченко налагоджував з окупантами бізнес і робив це добровільно – так звучить версія слідства. Перереєстрація Куп’янського молочноконсервного комбінату під «податкову» окупантів та укладені з окупантами договори служать доказами співпраці гендиректора з агресором, кажуть у прокуратурі та СБУ. «Для цього посадовець здійснив «перереєстрацію» акціонерного товариства у так званій «налоговой службе» окупаційної адміністрації. Потім відкрив рахунки в одному з російських банків та перевів усі розрахункові операції компанії в рублі. Таким чином він забезпечив регулярне постачання промислових обсягів молочної продукції для потреб загарбників на тимчасово окупованій території сходу України», – зазначали у Службі безпеки. «З так званою ВГА Куп’янського району обвинувачений уклав договір поставки товару на загальну суму понад 3,5 млн грн [приблизно 80 000 євро]. Крім того, з травня по вересень 2022 року гендиректор уклав контракти на реалізацію молочної продукції з підприємствами в окупованому Луганську на суму близько 100 млн грн [приблизно 2.2 мільйони євро]», – повідомляли у прокуратурі.
Під час обшуків у обвинуваченого серед іншого вилучили російські рублі. «Це є певним фактором, що свідчить про роботу і співробітництво з окупантами під час окупації, тому ці гроші вилучені і в судових засіданнях ця позиція озвучуватиметься», – говорить речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко.
Куп’янський голова Андрій Беседін сказав «МедіаПорту», що підприємство не працює і частково пошкоджене обстрілами. «Я не готовий сказати, [чи усі працівники звільнені], це приватне підприємство. Знаю, що директор підприємства під слідством, підприємство було арештовано. Звісно, відсутність такого підприємства, як і інших, впливає на місто, податки. Жодне підприємство фактично не працює у Куп’янській громаді», – сказав Беседін.
«Він не співпрацював з країною-агресором»
Про діяльність комбінату та його майбутнє адвокат Радченка говорити відмовився. До завершення розгляду захист неохоче коментує конкретику в справі. Водночас стверджує, що прокуратура не має доказів і затягує розгляд. «Будь-які відповіді на ваші питання або коментарі будуть надані нами після остаточного винесення рішення судом по справі. На сьогоднішній день пан Олександр Олександрович не надавав свідчення суду взагалі», – пояснює небагатослівність підзахисного адвокат Степанов. На питання чи співпрацював його клієнт з Росією, відповідає: «Я буду стверджувати, що він не співпрацював з країною-агресором!»
«Ми на стадії допиту свідків», – додає він. «Жоден зі свідків [обвинувачення], який був допитаний, не підтвердив взагалі звинувачення, яке висунуто стороною прокуратури на сьогоднішній день. На нашу думку, прокурор затягує цю справу і не доставляє свідків до залу суду, оскільки розуміє, що такі свідчення їм не допомагають».
Речник прокуратури Дмитро Чубенко вважає позицію захисту маніпулятивною. «Станом на зараз допитано близько 10 свідків, точної кількості свідків я сказати не можу, оскільки це є тактика обвинувачення. Ми в процесі судового розгляду надамо інформацію про тих осіб, які будуть свідчити», – каже він.
В очікуванні свідків
На слухання 3 травня 2024 свідки вкотре не з’явилися. «На адресу Куп’янської окружної прокуратури надійшов рапорт Куп’янського районного відділу поліції про те, що вони не можуть виконати ухвалу суду про здійснення приводу», – повідомив прокурор Дмитро Решетняк, уточнивши, що Куп’янською окружною прокуратурою надіслано запит до начальника Куп’янського районного відділу поліції з вимогою про виконання рішення суду та конкретизації неможливості виконання даної ухвали суду. Він попросив суд винести ще одну ухвалу, в якій доручити привід свідків оперативникам СБУ: «Вважаю, що в умовах воєнного стану у працівників оперативного відділу СБУ більше можливостей реалізувати ухвалу суду».
Захист виступив проти залучення СБУ, але не заперечував щодо приводу свідків. «Крім того, хочу звернути увагу суду, що вже у третє судове засідання сторона обвинувачення не надає свідків… Тобто не надає доказів, тому наступного разу, якщо свідків не буде, я буду вимушений звертатися до суду для встановлення строку для подачі стороною обвинувачення доказів, що передбачено Кримінальним процесуальним кодексом», – заявив Степанов.
«Виконання цієї ухвали суд завжди покладає на прокурора. Спосіб її виконання – це вже питання прокурора. Крім того, суд звертає увагу прокурора на те, що прозвучало в судовому засіданні питання про те, що сторона захисту може звернутися до суду щодо встановлення для вас строків надання своїх доказів», – сказала суддя Інеса Крохмалюк. «Будь ласка, зверніть увагу, що розглядаємо цю справу вже дуже давно. Не вимушуйте суд встановлювати вам ці строки. З усією увагою відносимося до того, що зараз коїться на тій території, де знаходяться свідки».
«Краще б вони свідків приводили. І ми б слухали!», – висловлюється Радченко після засідання. «Тому що вони кажуть те, що вони кажуть. А ми хочемо, і ви, і ми з адвокатами, і суд, хочемо почути свідків».
Цей репортаж входить до циклу публікацій про правосуддя щодо воєнних злочинів і підготовлений у партнерстві з українськими журналістами. Перша версія цієї статті була опублікована на сайті новин « Mediaport ».
