У травні 2022 року Росія захопила близько 2 500 військовослужбовців на металургійному заводі «Азовсталь» у Маріуполі на південному заході України. Влітку 2023 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону, на південному заході Росії, почав розглядати справи деяких з них. 24 військовополонених звинуватили в насильницькому захопленні влади, організації діяльності терористичної організації, а деяких – у проходженні підготовки до терористичної діяльності. Це стало найбільшою за кількістю військовополонених кримінальною справою в Росії.
Двох обвинувачених, лейтенанта Давида Касаткіна і старшого солдата Дмитра Лабінського, обміняли ще до початку судового процесу. Зараз їх судять заочно.
Решта 22 обвинувачених утримувалися в місцевих СІЗО. Лише шестеро з них на момент затримання були діючими військовослужбовцями Національної гвардії України: Олег Жарков, Артур Грецький, Олександр Іщенко, Олександр Мероченець, Олексій Смиков і Микита Тимонін. Вони були захоплені в полон навесні 2022 року, дехто з них – у Маріуполі, інші – біля самого заводу «Азовсталь». Ще семеро обвинувачених є колишніми військовослужбовцями «Азова», тобто служили в полку в минулому, іноді нетривалий час: Олександр Ірха, Олександр Мухін, Анатолій Грицик, Ярослав Ждамаров, Олег Мижгородський, Олег Тишкул та Артем Гребешков, які звільнилися з полку між 2018 та 2021 роками.
Решта дев'ять обвинувачених – жінки: Наталія Гольфінер, Лілія Руденко, Олена Аврамова, Владислава Майборода, Олена Бондарчук, Лілія Павріанідіс, Ірина Могитич, Марина Текін і Ніна Бондаренко. В «Азові» більшість з них працювали кухарями або виконували господарську роботу. Дехто почав працювати в полку після закінчення технікуму, а дехто прийшов за порадою знайомих. Деякі з цих жінок готували їжу у сховищах «Азовсталі» для бійців, коли ті захищали свої позиції.
Один обвинувачений помер в ув'язненні
Суд розглядав справу більше року. За цей час прокуратура надала докази, що пов'язують обвинувачених з діяльністю у складі полку «Азов». Зокрема, були вивчені описи посадових обов'язків підсудних, їхні профілі в соціальних мережах з фотографіями у військовій формі, свідчення родичів тощо. У січні 2024 року російська правозахисна група «Меморіал» заявила, що всі фігуранти справи є політичними в'язнями. «Єдина причина їхнього переслідування – проходження служби в «Азові». Ця кримінальна справа порушує права на справедливий судовий розгляд, а також права і свободи, гарантовані Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими», – заявляє «Меморіал».
Наприкінці липня 2024 року стало відомо, що один з обвинувачених, 55-річний Олександр Іщенко, помер у СІЗО в Ростові-на-Дону. Він служив водієм у полку «Азов», вступивши до нього 25 лютого 2022 року, а навесні потрапив у полон. Бюро судово-медичної експертизи Ростовської області не змогло встановити причину його смерті, зазначивши у висновку, що це неможливо «через розклад органів і тканин організму». Справу проти нього було закрито у зв'язку зі смертю.
На початку серпня тіло Іщенка повернули Україні в рамках обміну полоненими. 7 серпня командир «Азова» Святослав Паламар, відомий як «Калина», який також потрапив у російський полон навесні 2022 року і був обміняний у вересні 2022 року, оприлюднив висновки українського судово-медичного експерта. У звіті зазначено, що смерть Іщенка настала внаслідок травми грудної клітки. Серед інших причин, перелічених у звіті, – шок і множинні переломи ребер.
Обмін полонених жінок
Більшість обвинувачених у суді не визнали себе винними. 21 серпня розпочалися заключні дебати. Сторона обвинувачення вимагала вироків від 16 до 24 років позбавлення волі, причому всі чоловіки повинні відбувати покарання у в'язницях суворого режиму. Під час наступного засідання кілька підсудних та їхні адвокати мали можливість виступити. Однак 11 вересня жодна з підсудних жінок не була доставлена до суду. Секретар суду повідомив адвокатам, що у них немає інформації про відсутність деяких обвинувачених. Через два дні стало відомо, що Росія і Україна обмінялися ув'язненими за формулою «49 на 49». Серед тих, кого повернули в Україну, були дев'ять обвинувачених жінок, які проходили по цій справі. Росія також обміняла солдатів Збройних сил України, членів Національної гвардії, Національної поліції, прикордонної служби та цивільних осіб.
Загалом до України повернулися 23 жінки. Окрім дев'яти кухарів та помічниць батальйону «Азов», Росія також передала кримську татарку Леніє Умерову, яку затримали у травні 2023 року, коли вона їхала з Києва до Криму, щоб відвідати батька. Умерова зіткнулася з проблемами на контрольно-пропускному пункті «Верхній Ларс» на кордоні між Грузією та Росією. Спочатку її звинуватили в порушенні правил перетину кордону, але пізніше влада знайшла в її телефоні фотографії військової техніки і звинуватила її в шпигунстві. Її утримували в СІЗО в Москві, але на момент обміну справа ще не дійшла до суду.
«Гуманітарний жест, вигідний обом сторонам»
Натомість Росія отримала переважно строковиків, які потрапили в полон під час наступу українських військ у Курській області на початку серпня цього року. Питання строковиків на війні є особливо чутливим для російської влади. Від початку конфлікту вони неодноразово заявляли, що строковики не беруть і не братимуть участі у війні. Однак у березні 2023 року Міністерство оборони Росії визнало, що були «поодинокі випадки» присутності строковиків у зоні «військової операції». Генеральна прокуратура повідомила, що за це було покарано 12 офіцерів, а 600 солдатів-строковиків повернули до Росії. Президент Володимир Путін також неодноразово особисто піднімав це питання.
Нікіта Буклов, адвокат Ярослава Ждамарова, який служив сапером і кінологом в «Азові» з 2015 по 2019 рік і для якого обвинувачення запросило 23 роки ув'язнення, вважає обмін гуманітарним жестом, який вигідний обом сторонам. «Росія забрала солдатів-строковиків, і згладила гострий кут. При цьому видала не справжніх комбатантів, а кухарок, – каже він. – У відповідь Україна каже, що видала Росії солдатів-строковиків, які не беруть участі в бойових діях, а в обмін отримали героїв «Азовсталі». За фактом же ніхто нікому бійців не віддав».
Після обміну суд запросив у Міністерства оборони інформацію про місцезнаходження деяких обвинувачених, але відповіді від відомства досі не отримав. У результаті, наразі невідомо, чи будуть дев'ять обвинувачених жінок проходити по справі заочно, чи ні. На даний момент у суді фізично залишаються 12 обвинувачених, але ні вони, ні їхні адвокати не завершили свої заключні промови. Вже більше місяця слухання відкладаються з «технічних» причин, через відсутність офіційної відповіді щодо обміну. 16 жовтня останнє засідання було відкладено. Наступне слухання заплановане на 6 листопада.
