Велика кількість жертв серед цивільного населення в Україні є наслідком «атак із застосуванням вибухової зброї широкого спектру дії», – йдеться у звіті ООН, опублікованому 27 вересня, який охоплює період з 1 лютого по 31 липня. У ньому наводяться такі порушення, як «свавільне позбавлення життя, безпідставне утримання під вартою та примусові викрадення, катування та жорстоке ставлення, а також сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом». Цей звіт був оприлюднений невдовзі після попереднього звіту іншого призначеного ООН органу – Міжнародної незалежної розслідувальної комісії по Україні, голова якої, норвежець Ерік Мьосе (Erik Møse), заявив про те, що «воєнні злочини були скоєні».
За словами норвезького судді Мьосе, колишнього голови Міжнародного кримінального трибуналу по Руанді (МКТР), ці два органи діють окремо і мають різні мандати, але вони співпрацюють. Очолювана ним слідча комісія у складі трьох осіб була створена Женевською радою з прав людини у березні 2022 року для розслідування ймовірних порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права (МГП) в Україні та збереження доказів для «майбутніх судових розглядів». Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні була створена у 2014 році, після анексії Криму Росією. Вона «спостерігає, звітує та захищає ситуацію щодо прав людини в Україні, приділяючи особливу увагу зоні конфлікту на сході України та Автономній Республіці Крим і м.Севастополь, Україна, тимчасово окупованій Російською Федерацією».
ОБВИНУВАЛЬНІ ВИРОКИ
У вересневому звіті Місії Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ – теж в Женеві) вказується в основному на порушення з боку Росії, але зазначається, що були також задокументовані порушення з української сторони, в тому числі щодо військовополонених. «УВКПЛ вітає зусилля українського уряду по розслідуванню серйозних порушень МГП та грубих порушень міжнародного права, скоєних у контексті збройного нападу з боку Російської Федерації, та притягнення винних до відповідальності», – йдеться у звіті. « Управління також відзначає зусилля уряду щодо усунення порушень, скоєних його власними працівниками, і сподівається на конкретний прогрес у цьому питанні».
У ньому зазначається, що починаючи з 24 лютого, відколи Росія вторглася в Україну, «українські національні суди засудили шістьох членів російських збройних сил та пов'язаних з ними збройних угруповань за порушення правил та звичаїв війни». Одного російського військовослужбовця визнано винним у вбивстві цивільної особи, а двох – у нецільовому обстрілі, внаслідок якого було пошкоджено цивільне майно. Крім того, троє членів пов'язаних з Росією збройних угруповань були притягнуті до кримінальної відповідальності та засуджені за мародерство». Justice Info висвітлює ці судові процеси завдяки своїм кореспондентам в Україні.
У доповіді УВКПЛ зазначається, що Росія також має «зобов'язання розслідувати, притягати до відповідальності та карати членів збройних сил та пов'язаних з ними збройних угруповань, які вчинили порушення МГП та міжнародного права людини», але УВКПЛ «не відомо про жодні міри, застосовані в Російській Федерації для притягнення її бійців або командування до відповідальності за подібні порушення».
Україна однозначно здобула перевагу з точки зору правосуддя. УВКПЛ повідомляє, що протягом звітного періоду воно провело моніторинг 14 проваджень та проаналізувало 344 вироки, у тому числі 190 за злочини, скоєні після російського вторгнення 24 лютого [див. діаграму]. У звіті висвітлюються порушення права на справедливий судовий розгляд у сепаратистських регіонах, у тому числі в Донецьку, де суд виніс смертні вироки трьом іноземцям, які були військовослужбовцями Збройних Сил України [пізніше звільнені в ході обміну полоненими]. Але у звіті зазначається, що УВКПЛ також «занепокоєне непоодинокими порушеннями прав людини та МГП у судових процесах проти членів російських збройних сил та пов'язаних з ними збройних угруповань» українськими судами.
«ЗІЗНАННЯ ПІД НАТИСКОМ»
Мова йде про «порушення права не свідчити проти себе і не визнавати себе винним, а також права на підготовку свого захисту», згідно зі звітом, в якому не уточнюється, які саме справи мають до цього відношення. У цих справах, продовжується у звіті, прокурори та слідчі пропонували обвинуваченим можливість звільнення в рамках обміну полоненими в обмін на зізнання. УВКПЛ «занепокоєне тим, що така практика чинить надмірний психологічний тиск на обвинувачених, змушуючи їх прийняти неправомірну пропозицію і зізнатися, незалежно від їхньої безневинності чи провини».
Вона зазначає, що до липня не було жодних правових підстав пропонувати обмін підсудними і що «навіть після формального запровадження процедури не було жодних гарантій, що конкретний підсудний буде включений в обмін». Вона також задокументувала «19 випадків», в яких, за її даними, обвинуваченим не було надано можливості проконсультуватися з призначеним адвокатом до початку судового розгляду.
«Ми помітили, що щонайменше 13 судових процесів були проведені відповідно до так званих «прискорених» процедур», – повідомила Місія у письмових відповідях на запитання Justice Info. «Ми відзначили, що національні правозахисні організації назвали ці судові процеси «конвеєрним правосуддям». У цих справах відповідачі брали в них участь у режимі відеоконференції. Досудові та судові слухання в деяких випадках проводилися протягом одного дня, а вироки, що ґрунтувалися переважно на визнанні вини, отриманому під час судового розгляду, виносилися в той же день або на слідуючий день. Ці процедури викликають занепокоєння щодо загальної неупередженості судового розгляду, особливо у світлі того факту, що зізнання були отримані під натиском».
Український парламент ухвалив процедуру обміну військовополоненими 28 липня, пояснюється у звіті. Поправки передбачають, що навіть військовополонені, звинувачені у міжнародних злочинах, таких як воєнні злочини та злочини проти людства, можуть бути звільнені та обміняні, а кримінальні провадження проти них продовжуються заочно. Але УВКПЛ занепокоєне тим, що це може становити фактичну амністію, і нагадує, що держави «повинні розслідувати ймовірні міжнародні злочини, скоєні на їхній території, і, у разі необхідності, притягувати підозрюваних до відповідальності».
ЗВІЛЬНЕННЯ СПІВОБВИНУВАЧЕНОГО У СПРАВІ ШИШИМАРІНА
Хоча звіт не є загалом детальним, у ньому згадується про занепокоєння щодо одного конкретного випадку, висвітленого Justice Info: справа полоненого російського військовослужбовця Вадима Шишимаріна, який був засуджений у травні до довічного ув'язнення після того, як він визнав себе винним у вбивстві цивільної особи, і, зрештою, вирок якого був скорочений до 15 років після розгляду апеляції у липні.
У цій справі СБУ опублікувала зізнання обвинуваченого в Інтернеті до проведення суду», – йдеться у звіті. Обвинуваченого судили за вбивство цивільної особи, в той час як його військові колеги, які могли віддати наказ вбити цивільну особу, були звільнені в рамках «обміну військовополоненими», – повідомляється у звіті. «Це може становити порушення зобов'язання України розслідувати та судити за воєнні злочини, якщо такі мали місце. Крім того, адвокату захисту було відмовлено у його проханні провести бесіду зі звільненими військовослужбовцями, що могло поставити під загрозу рівноправність сторін. Крім того, звільнення та обмін військовослужбовців може також перешкодити забезпеченню прав жертв на встановлення істини та відшкодування збитків».
«Ми задокументували випадки, коли влада публікувала зізнання обвинувачених до початку судового процесу, що є порушенням презумпції невинності», – підкреслила Місія у своїх письмових відповідях на запитання Justice Info. «Крім того, під час судового процесу підсудні утримувалися в клітках з металу та скла, що, згідно з міжнародною правозахисною практикою, може розглядатися як порушення презумпції невинності».
СУДОВІ ПРОЦЕСИ У СПРАВАХ ПРО ДЕРЖАВНУ ЗРАДУ ТА ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСИ
УВКПЛ « застерігає, що притягнення до відповідальності за державну зраду осіб, які служать у пов'язаних з Росією збройних угрупованнях і мають статус військовополонених, є несумісним з принципом імунітету учасника бойових дій».
Структура ООН повідомляє, що вона також здійснює моніторинг кримінальних проваджень проти українських цивільних осіб, які були притягнуті до відповідальності за злочини, пов'язані з конфліктом. За звітний період українські суди винесли 260 вироків у таких справах стосовно 261 особи (194 чоловіків та 67 жінок), зазначається у звіті. УВКПЛ заявило, що задокументувало «27 випадків довільного затримання, примусового зникнення, катувань, жорстокого поводження з обвинуваченими та підозрюваними з метою примусу їх до дачі свідчень, порушень, пов'язаних з обшуками будинків або арештами, а також відсутності допуску до послуг адвоката під час початкового періоду затримання та допитів».
Обвинувачені зі складу пов'язаних з Росією збройних угруповань, захоплені після 24 лютого, були засуджені до позбавлення волі на термін від 11 до 15 років за посягання на територіальну цілісність, державну зраду, причетність до терористичної організації, участь у незаконних збройних формуваннях та незаконне володіння вогнепальною зброєю. «МГП не містить прямої заборони на притягнення до відповідальності за державну зраду учасників бойових дій, які перейшли на бік ворога. Однак, засудження осіб, які беруть участь у бойових діях у складі пов'язаних з Росією збройних угруповань, за перелічені вище злочини у зв'язку з діяннями, що полягають у простій участі у збройному конфлікті, порушує їхні права учасника бойових дій», – підкреслює Місія.
СПІВПРАЦЯ З МІЖНАРОДНИМ КРИМІНАЛЬНИМ СУДОМ (МКС)
У звіті зазначається, що окрім розслідування та притягнення до відповідальності за злочини на національному рівні, український уряд співпрацює з різними міжнародними структурами, які можуть допомогти у притягненні до відповідальності, у тому числі з Міжнародним кримінальним судом (МКС).
Однак, УВКПЛ пише, що Закон про співпрацю з МКС, прийнятий Верховною Радою України 3 травня, обмежує сферу його дії розслідуванням і судовим розглядом справ осіб, які воюють на боці російських збройних сил або пов'язаних з ними збройних угруповань. «Як наслідок, співпраця Міжнародного кримінального суду з українськими судовими органами у справах щодо ймовірних злочинів, скоєних особами, які воюють на боці України, залишається поза межами дії закону та нормативного регулювання», – зазначається у звіті. «Це може мати серйозний вплив на забезпечення права на ефективний засіб юридичного захисту для всіх жертв міжнародних злочинів, незалежно від того, хто їх скоїв».
