У середині вересня у Вільнюсі, Литва, на конференції з питань відповідальності Білорусі, на якій Justice Info вдалося побувати, настрій був похмурим. Лідер білоруської демократичної опозиції Світлана Ціхановська, яка зараз перебуває у вигнанні у Вільнюсі, пояснювала, що «відновлення справедливості – це наш єдиний шлях до демократії». Вона також говорила учасникам, що ми «повинні використовувати інструменти, які маємо наразі», і що «безкарність породжує монстрів». Висловлювалося розчарування тим, що справи універсальної юрисдикції, розпочаті в сусідніх країнах після масових репресій в результаті президентських виборів 2020 року, на яких балотувалася Ціхановська, просуваються повільно і що немає жодного прогресу в питанні можливого створення спеціального трибуналу щодо злочинів проти людяності, скоєних у Білорусі.
Незаконна депортація громадян Білорусі
Але в понеділок, 30 вересня, Литва несподівано виступила з ініціативою щодо відповідальності, будучи відомим активним членом Міжнародного кримінального суду (МКС) і країною, до якої втекли тисячі білорусів. Вона офіційно передала до Гаазького суду всю зібрану інформацію про те, як громадяни сусідньої країни були змушені покинути свої домівки і з якими нападками вони досі стикаються. Незважаючи на те, що Білорусь не є членом МКС, Вільнюс стверджує, що на території Литви злочинність продовжується. Відповідний прецедент виник, коли судді МКС погодилися з тим, що тисячі рохінджа, вимушено переселених з М'янми до сусідньої Бангладеш, можуть потрапити під егіду суду завдяки членству в ньому Дакки.
«Основним злочином проти людяності, який інкримінується, є незаконна депортація», – пояснив Ааріф Абрахам, головний юрист Литви в МКС, на прес-конференції в Гаазі 1 жовтня. Абрахам додав, що загроза висилки або середовище, в якому примусові дії набувають вседозволеності, також є частиною їхнього правового аналізу. За його словами, цивільне населення Білорусі витісняється в рамках державної політики «з метою усунення опозиції». «Мінськ піддає їх гонінням, навіть коли вони перетнули кордон. Це робиться цілеспрямовано і тому, що вони є політичними опонентами режиму. Ці систематичні незаконні дії, що лежать в їхній основі, є вкрай дискримінаційними», що може бути прирівняно до «злочинів проти людяності».
«Щомісяця» дітей відправляють з України до Білорусі
Одночасно прокурор МКС отримує нову інформацію про Білорусь від українських та білоруських неурядових організацій, які анонсують новий звіт, що буде оприлюднений для громадськості у п'ятницю, 4 жовтня.
Їхня робота відбувається на тлі ордерів МКС на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової, які були видані у зв'язку з депортацією дітей до Росії. Прокурор МКС Карім Хан заявив, що «сотні дітей [були] вивезені з дитячих будинків та інтернатів. Багато з цих дітей, як ми припускаємо, з тих пір були віддані на усиновлення в Російській Федерації. У Російській Федерації указом президента Путіна було змінено законодавство з метою прискорення надання російського громадянства, що полегшило їх усиновлення російськими сім'ями. Мій Офіс стверджує, що ці дії, з-поміж іншого, демонструють намір назавжди вивезти цих дітей з їхньої власної країни».
Минулого місяця до МКС було подано нове спільне розслідування українських та білоруських неурядових організацій. В інтерв'ю для Justice Info учасники розслідування пояснили, як вони підходили до своєї роботи. Вони збирали докази з 2021 року до червня 2024 року та задокументували понад 2 000 дітей. «Що стосується часових рамок, то ми почали з указу 2021 року, підписаного особисто [президентом Білорусі] Лукашенком, який дозволив переміщення групи дітей з окупованих територій України до Білорусі», – каже Онися Синюк, правова аналітикиня, яка працює в українській громадській правозахисній організації «Зміна».
Спочатку вони шукали інформацію в публічних документах та соціальних мережах. Ключові слова «українські діти» не дали жодних результатів, але натомість були описані «діти з нових російських територій», яких регулярно вивозили до Білорусі і урочисто відзначали там. «У звіті ми маємо такий собі хронологічний порядок. Щомісяця з окупованих територій [частини України, яка зараз перебуває під контролем Росії] відправляють групу дітей до Білорусі, в табори», – пояснила Синюк.
«Дитячі табори відпочинку»
«Вони називаються дитячими таборами відпочинку. Але ми помітили, що найбільші групи дітей відправляють не влітку, а під час навчального року, коли в школі йдуть заняття», – продовжує вона. Розслідування стало більш інтенсивним, щоб з'ясувати, чого саме навчають дітей і в яких заходах вони беруть участь. «Ми помітили кілька речей, які, по суті, призводять до стирання української ідентичності», – каже пані Синюк. «Те, чого навчали дітей, було політичною індоктринацією або релігійною індоктринацією, іноді мілітаризацією», – додає Катерина Рашевська, експерт з правових питань Всеукраїнської громадської організації «Регіональний центр прав людини».
У навчальній програмі немає української мови. «У підручниках використовуються всі наративи російської пропаганди, починаючи з Великої Вітчизняної війни і закінчуючи виправданням нинішньої агресії в Україні», – каже Синюк. Крім того, за її словами, «діти інтенсивно використовуються в пропагандистських цілях публічно. Їм ставлять дуже травматичні запитання. І це доводить дітей до сліз. І це потім транслюється... Вони зустрічаються з місцевими військовими підрозділами, місцевими правоохоронцями. Вони показують дітям, як поводитися з пістолетами, зі зброєю. Їх фотографують у військовій формі, в тому числі з тими «Z» знаками».
«Справа дискримінаційного утиску»
Крім того, спеціалісти стверджують, що знайшли докази того, що деяких дітей вивозили до таборів як у Білорусі, так і в Росії, і що влада «фактично циклічно перевозить цих дітей через систему, яка включає табори в Росії, табори на окупованих територіях [України] і табори в Білорусі», запевняє пані Синюк.
Частково через ці нові свідчення у звіті неурядової організації не використовується термін «депортація». «Ми намагаємося змістити акцент з депортації та насильницького переміщення українських дітей на викорінення їхньої національної ідентичності, як злочину проти людяності, справи дискримінаційного утиску, – пояснює Рашевська. – Ми наполягаємо на тому, що українські діти піддаються дискримінації лише тому, що вони є дітьми».
У своєму поданні до МКС розслідувачі ідентифікували високопосадовців, які, на їхню думку, можуть бути відповідальними. Представник Freedom House в Україні, який допомагав координувати розслідування, каже, що важливо було залучити до команди білоруських фахівців з правозахисної організації «Вясна», а особливо аналітиків з «БелПолу», колишніх міліціонерів і військових, які залишили країну, і які «розуміють ієрархію». У звіті Олександр Лукашенко названий одним із винуватців, оскільки він особисто підписав указ у 2021 році, який дозволив вивезти дітей. Білорусь є «Союзною державою» з 1999 року, що забезпечує більший контроль Росії над Білоруссю. Ця структура, за словами Синюк, «має власну організаційну структуру і власний бюджет», частина якого використовується для «індоктринації». Деякі з чиновників, які керують «Союзною державою», також були визнані відповідальними за переслідування дітей.
Чи цікавляться прокурори МКС Білоруссю?
Зміщення правового фокусу з депортації та примусового переміщення українських дітей на викорінення їхньої національної української ідентичності також привело авторів розслідування до розгляду конкретного наміру російських та білоруських агентів знищити, принаймні частково, українську національну групу – що може бути складовою геноцидного наміру.
Розслідувачі неурядової організації вважають, що це можливо довести; одні й ті ж докази можна класифікувати як для доведення злочину дискримінаційного пригноблення, так і інших злочинів, передбачених Римським статутом, зокрема воєнних злочинів та злочину геноциду. Але, за словами Рашевської, «ми не наполягаємо на цьому сьогодні, тому що ми все ще не маємо сильної доказової бази, що росіяни вчинили злочин геноциду. [Однак] ми наполягаємо на тому, що, перш за все, російські агенти і білоруські агенти діють з наміром знищити, принаймні культурно, щонайменше соціальний осередок і частину української національної групи, що перебуває під захистом конвенції про геноцид».
За словами пані Синюк, «ми отримали багато уточнюючих запитань [від прокуратури МКС], тож вони, безумовно, були зацікавлені в цій темі». Габія Грігайте-Дауґірде, заступниця міністра юстиції, яка перебувала в Нідерландах від імені Литви під час передачі справи, менш впевнена. «Щоб переконатися, що суд не забув про Білорусь, йому потрібно постійно нагадувати», – каже вона.
